ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2026 року
м. Київ
Справа № 552/3232/24
Провадження № 61-8910св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2024 року в складі судді Шаповал Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року в складі колегії суддів Дорош А .І., Лобова О. А., Триголова В. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, встановлення фактів, що мають юридичне значення та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 07 серпня 2015 року він та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Спільне життя з відповідачкою не склалося через втрату поваги та порозуміння, постійних сварок, з грудня 2022 року ОСОБА_2 проживає окремо від них з сином, фактичні шлюбні відносини припинено.
Вказував, що він самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері виховує та повністю утримує свого малолітнього сина, відповідачка участі в утриманні та вихованні сина не приймає.
Просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 встановити факт самостійного виховання та утримання малолітнього сина; встановити факт відсутності участі матері ОСОБА_2 у вихованні та утриманні сина; визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним як з особою, яка самостійно без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері виховує й повністю утримує сина, за адресою: АДРЕСА_1 , або будь-яким іншим місцем проживання чи перебування батька.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
21 листопада 2024 року рішенням Київського районного суду м. Полтави позов ОСОБА_1 задоволено частково. Шлюб, зареєстрований 07 серпня 2015 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , актовий запис № 89 - розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачці залишено прізвище ОСОБА_1 . Визначено місце проживання неповнолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
05 березня 2025 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2024 року залишено без змін.
Суд першої інстанції керувався тим, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін; враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_3 , необхідно визначити місце його проживання разом з батьком ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог: про встановлення факту того, що ОСОБА_1 самостійно, без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 виховує та повністю утримує свого малолітнього сина, та про встановлення факту відсутності участі матері ОСОБА_2 у вихованні та утриманні сина, суд першої інстанції зазначив, а апеляційний суд з ним погодився, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано. Проживання одного з батьків окремо від дитини не свідчить про те, що мати самоусунулась від виховання та утримання дитини, а проживання дитини з батьком не звільняє матір від її обов`язку виховувати та утримувати дитину. Встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків. Оскільки ОСОБА_2 не позбавлена батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_3 , а тому зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються на неї як на матір вимогами законодавства України, і за таких обставин не можна вважати, що позивач самостійно виховує сина. Факт проживання відповідачки за межами території України не звільняє ОСОБА_2 як матір неповнолітнього ОСОБА_3 від обов`язку виховання та утримання її сина.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, в якій просить їх в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22, про те, що встановлення факту одноосібного виховання дитини батьком може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні;
- Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 311/563/20, про те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу (далі - СК) України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Заявник вважає, що чинним законодавством не заборонено у позовному провадженні встановлювати факт, що має юридичне значення, під час вирішення спору про право без пред`явлення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, а факт одноосібного виховання дитини може бути встановлений, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сервисы для юристов