ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 465/4217/14
провадження № 61-2289св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року в складі колегії суддів Ніткевича А. В., Бойко С. М., Ванівського О. М.
усправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк Ігор Ярославович, Садовий кооператив «Перемога», про визнання недійсними заповіту, відмови від прийняття спадщини, договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І. Я., Садовий кооператив (далі - СК) «Перемога», про визнання недійсними заповіту, відмови від прийняття спадщини, договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що співвласником квартири АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки в СК «Перемога» на території Конопницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, садового будинку на вказаній земельній ділянці, автомобіля марки ВАЗ 21051 реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа до нього МАЗ-8114, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був її батько - ОСОБА_3 , а співвласником квартири також її мати - ОСОБА_4 . Мати страждала психічним захворюванням, а саме стійким хронічним розладом у формі судинної деменції, що позбавляло її можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько - ОСОБА_3 у віці 85 років та після його смерті відкрилася спадщина. ОСОБА_3 був співвласником квартири АДРЕСА_1 , власником земельної ділянки в СК «Перемога» на території Конопницької сільської ради Пустомитівського р-ну Львівської області, садового будинку на вказаній земельній ділянці, автомобіля марки ВАЗ 21051 та причепа до нього МА3-8114. Всі спадкоємці першої черги за законом, а саме позивачка, ОСОБА_4 та відповідач звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.
Відповідач, скориставшись хворобливим станом матері, схилив ОСОБА_4 до відмови від прийняття спадщини після смерті батька на його користь та до укладення договору дарування 1/2 своєї частки квартири від 05 січня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Львові померла мати - ОСОБА_4 у віці 93 років. Вона як дочка ОСОБА_4 та спадкоємець першої черги за законом звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак ОСОБА_2 чинить перешкоди в оформленні спадкового майна, намагається захопити все майно. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2014 року ОСОБА_4 була визнана недієздатною. В судовому засіданні 30 квітня 2015 року позивачка дізналася, що ОСОБА_4 12 вересня 2006 року склала заповіт на користь відповідача на все її майно, яке їй належало. Отже, цим заповітом позивачка усунута від спадщини в належному обсязі і має лише право на обов`язкову його частину як непрацездатний спадкоємець, тобто на половину частки, яка б належала за законом - лише на 1/6 частину земельної ділянки, садового будинку, автомобіля з причепом і грошових вкладів.
Позивачка вважала, що заповіт ОСОБА_4 складений 12 вересня 2006 року після того, коли в провадженні суду була справа за заявою позивачки про визнання матері недієздатною. В заяві від 2005 року та в суді позивачка стверджувала про те, що мати не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. ОСОБА_2 чув це, а після того завіз матір до нотаріуса Кулиняка І. Я. та схилив її до підпису заповіту. Після рішення суду, яким визнано ОСОБА_4 недієздатною, позивачка остаточно переконалась в тому, що відповідач порушив її спадкові права, схиливши матір подарувати йому половину квартири в 2007 році і намовивши відмовитись від спадщини на його користь після смерті батька. У момент складення заповіту на користь відповідача, дарування йому частини квартири, відмови від спадщини матір не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, і відповідач цим скористався.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: продовжити позовну давність; визнати недійсною відмову ОСОБА_4 від прийняття спадщини на користь відповідача від 25 лютого 2003 року; визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 12 вересня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського територіального округу Кулиняком І. Я.; визнати недійсним договір дарування ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 від 05 січня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Кулиняком І. Я. та його реєстрацію; визнати за нею право власності в порядку спадкування на: 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1 1/2 ідеальну частину земельної ділянки в СК «Перемога» на території Конопницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області та 1/2 садового будинку; 1/2 ідеальну частину автомобіля з причепом; половину грошових вкладів.
Короткий зміст рішень судів першої інстанції
11 травня 2016 року рішенням Франківського районного суду м. Львова в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем подано заяву від 26 квітня 2016 року, в якій він просить при винесенні рішення в цій справі застосувати положення статті 267 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та заявлено відповідачем ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо застосування спливу позовної давності. Позивачці було відомо про момент складення оспорюваного заповіту на користь відповідача, дарування частини квартири, відмови від спадщини, більше трьох років до подання позовної заяви. Твердження про те, що позивачка не знала і не могла знати про оспорювані правочини, дізналась про порушення своїх майнових прав лише у 2013 році - щодо відмови від спадщини та укладення договору дарування та 30 квітня 2015 року, складення заповіту, є безпідставними, оскільки вона знала про оспорюваний заповіт, договір дарування частини квартири та про відмову від спадщини, про що свідчать її заяви, подані до суду, а саме: 24 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ спадкового майна, 23 жовтня 2007 року та 23 жовтня 2008 року ОСОБА_1 зверталась до суду із заявами про накладення арешту та 26 серпня 2008 року. У судовому засіданні встановлено, що позивачкою пропущений строк, встановлений в статті 257 ЦК України, поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачка не надала та судом не встановлено. У позові належить відмовити у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Короткий зміст судового рішень суду апеляційної інстанції та Верховного Суду
Апеляційний суд переглядав справу неодноразово.
09 листопада 2020 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року залишено без змін.
20 липня 2022 року постановою Верховного Суду в складі Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. ОСОБА_1 просила визнати недійсними: відмову ОСОБА_4 від прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 від 25 лютого 2003 року, заповіт від 12 вересня 2006 року, складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 , та договір дарування 1/2 частини квартири від 05 січня 2007 року. Вона зазначала, що про відмову ОСОБА_4 від спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 їй стало відомо у 2013 році під час розгляду в суді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна (справа № 2-41/11), а про заповіт від 12 вересня 2006 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , - 30 квітня 2015 року. Право на оспорення договору дарування 1/2 частини квартири від 05 січня 2007 року в неї виникло після набрання законної сили рішенням Франківського районного суду міста Львова від 25 квітня 2014 року, яким ОСОБА_4 визнано недієздатною. За нового розгляду справи у випадку підтвердження підставності заявлених позовних вимог суд апеляційної інстанції має дослідити питання перебігу позовної давності за кожною позовною вимогою ОСОБА_1 щодо відповідача, який заявив про її застосування. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи порушив норми процесуального права, оскільки не встановив фактичні обставини справи, та, як наслідок, неправильно застосував норми матеріального права щодо позовної давності.
16 березня 2023 року постановою Львівського апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 травня 2016 року, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 частково задоволено.
Визнано недійсним заповіт, вчинений 12 вересня 2006 року ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 3738.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на частку у розмірі 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
Сервисы для юристов