ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 488/2684/18
провадження № 61-8071св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сорочана Єлисея Васильовича, на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2024 року під головуванням судді Чернявської Я. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Коломієць В. В., Самчишиної Н. В., у справі за позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та її витребування,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року Окружна прокуратура міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) звернулася з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати незаконним та скасувати пункти 14, 14.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44, якими затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 000 кв. м на АДРЕСА_1
- визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку;
- витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:05:016:0006 з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської ОДА.
В обґрунтування вимог вказувала, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного законодавства, а саме шляхом надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення у його власність земельної ділянки площею 1 000 кв. м, із зміною її цільового призначення та зарахування за функціональним використанням до земель житлової та громадської забудови із земель Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» (далі - ДП «Миколаївське лісове господарство») для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель на АДРЕСА_1 . При цьому не враховано, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування Виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» (далі - ВО «Укрдержліспроект») спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду урочища «Жовтневе» та перебувала у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство». Тобто у власність ОСОБА_2 надана земельна ділянка без попереднього її вилучення, як землі державного лісового фонду, із володіння належного користувача ДП «Миколаївське лісове господарство» та без відповідного розпорядження Миколаївської ОДА.
За наведених обставин прокурор вважав передачу міською радою спірної земельної ділянки у власність іншої особи - ОСОБА_2 незаконною, в порушення встановленої процедури, без її вилучення із володіння належного користувача, з фактичною зміною її цільового призначення та з перевищенням повноважень Миколаївської міської ради.
В той же час ОСОБА_2 у встановленому законом порядку державний акт отримано не було, наслідком чого стало його звернення до адміністративного суду задля вирішення спору з приводу отримання державного акта на спірну земельну ділянку. Рішенням суду першої інстанції вимоги ОСОБА_2 задоволені, однак на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року вказане рішення скасовано та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні вимоги та видачі державного акта на спірну земельну ділянку. На ці обставини посилався прокурор, як додаткові підстави для визнання незаконним державного акта на спірну земельну ділянку та його скасування.
23 вересня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки № 3170, за яким ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з присвоєнням їй, замість архівного кадастрового номеру 4810136600:05:016:0039, нового кадастрового номеру 4810136600:05:016:0006, хоча ця ділянка з новим кадастровим номером за своєю площею та конфігурацією є тією ж земельною ділянкою, що була первісно виділена у власність ОСОБА_2 , та ці ділянки за своїми параметрами є однаковими.
Посилаючись на зазначене, прокурор вважав, що є усі підстави для визнання недійсним наведеного договору купівлі-продажу у відповідності до статей 21, 203, 215 ЦК України, але такі позовні вимоги не заявив, та просив про витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 на користь належного власника, як представника інтересів держави, Миколаївської ОДА, вважаючи цей спосіб захисту порушеного права ефективним та належним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Корабельний районний суд м. Миколаєва рішенням від 08 лютого 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 20 березня 2024 року, позов задовольнив частково.
Витребував з володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської ОДА земельну ділянку площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 4810136600:05:016:0006 на АДРЕСА_1 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Миколаївська міська рада, приймаючи рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , порушила вимоги законодавства щодо підстав та порядку її надання, а також права територіальної громади м. Миколаєва та законні інтереси держави, виходячи з того, що стан і збереження земель лісогосподарського призначення має загальнодержавне значення.
Визнання незаконними та скасування пунктів 14, 14.2. розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2008 року № 23/44 та визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку не є ефективним способом захисту права власника, оскільки згідно з правовими висновками Верховного Суду за наявності передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування власником належного йому майна від особи, яка є останнім його набувачем, оспорювання вказаних рішень органів місцевого самоврядування та державного акта на землю не є ефективним способом захисту права власника, у зв`язку з чим зазначені позовні вимоги не підлягали задоволенню.
Власник в особі уповноваженого органу не виявив волю на відчуження спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 . Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза його волею, оскільки розпорядження про вилучення з постійного користування ДП «Миколаївське лісове господарство» земель зі складу урочища «Жовтневе» Миколаївська ОДА не видавала, а Миколаївська міська рада повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою не мала, тому суд вважав за необхідне витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської ОДА вказану земельну ділянку.
Миколаївський апеляційний суд постановою від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представником Сорочаном Є. В. , - задовольнив частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2024 року, в якому усунуто описку за ухвалою цього ж суду від 20 березня 2024 року, в частині задоволення позовної вимоги про витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_1 змінив, виклавши його мотивувальну частину в частині вирішення цієї позовної вимоги в редакції постанови апеляційного суду.
Сервисы для юристов