ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2026 року
м. Київ
справа № 766/21297/24
провадження № 61-3319св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальний заклад «Олешківський опорний заклад освіти № 4» Олешківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального закладу «Олешківський опорний заклад освіти № 4» Олешківської міської ради на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Воронцової Л. П., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Олешківський опорний заклад освіти № 4» Олешківської міської ради (далі - КЗ «Олешківський опорний заклад № 4»), в якому просив: зобов`язати КЗ «Олешківський опорний заклад № 4» поновити йогона роботі шляхом поновлення дії трудового договору з першого вересня 2023 року; стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату у розмірі середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 01 вересня 2023 року до 19 серпня 2024 року включно, в розмірі 239 906,34 грн.
В обґрунтування свого позову зазначив, що 31 серпня 2023 року, проживаючи та працюючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, позивач отримав у месенджері Viber текстове повідомлення від в.о. директора школи про призупинення з ним дії трудового договору з 01 вересня 2023 року.
Вважав таке рішення протиправним, оскільки відповідач діяла покладаючись на неперевірені дані, без з`ясування у позивача, чи є об`єктивна можливість виконання ним роботи.
Відповідач не попередив позивача, що в разі невиїзду з окупованої території з ним буде призупинено дію трудового договору.
Позивач зазначив, що він мав можливість виконувати свою роботу дистанційно з використанням інтернету, можливості виїхати з тимчасово окупованої території не мав змоги.
Зазначав, що він іноді не виходив на зв`язок з в.о. директора школи та/або був відсутній на деяких відеоконференціях та/або педрадах до 01 вересня 2023 року саме з технічних, а не безпекових причин (тимчасова відсутність світла або зв`язку). У другому семестрі 2022/2023 навчального року він виконував свою педагогічну роботу дистанційно попри тимчасові незручності, обумовлені технічними причинами. Тому його відсутність на деяких педагогічних нарадах онлайн до 01 вересня 2023 року не може бути доказом неможливості виконувати ним роботу дистанційно та не може бути приводом призупинення з ним дії трудового договору. Тим більше, що тимчасові труднощі виникали не лише в м. Олешки, а і на підконтрольних Україні територіях, коли у педагогів внаслідок обстрілів зникали світло, зв`язок, можливість працювати під час повітряних тривог тощо.
Вказував, що в м. Олешки існували випадки перевірки помешкань військовими російської федерації, про що він повідомляв у загальній групі Viber Закладу освіти у 2022/2023 навчальному році. Але ці поодинокі випадки були пов`язані з пошуком військовими своїх дезертирів і не пов`язані з участю вчителів та/або учнів в освітньому процесі в українських школах і не можуть бути доказом неможливості виконувати роботу дистанційно та приводом призупинення з ним дії трудового договору, бо позивач у повній мірі виконував до початку 2023/2024 навчального року свої посадові обов`язки. До того ж він впродовж 2022, 2023 років був співавтором онлайн підготовки до конкурсу і видання видавництвом «Ранок» підручників з інформатики для 6-го, 7-го та 10-го класів українських шкіл.
Попри те, що на момент звернення з цим позовом в м. Олешки відсутній кабельний інтернет, українські мобільні оператори станом до дати подання цього позову здійснюють покриття мобільним зв`язком території міста і забезпечують функціонування мобільного інтернету з достатньою якістю і швидкістю.
У Колективному трудовому договорі закладу освіти не йдеться про зобов`язання роботодавця гарантувати безпеку працівника під час дистанційної роботи поза межами закладу освіти.
Відповідно до статті 60-2 Кодексу законів по працю України (далі - КЗпП України) на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладання трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. Укладання в письмовій формі трудового договору про дистанційну роботу в умовах збройної агресії проти України, у якому би йшлося про зобов`язання роботодавця гарантувати безпеку працівника під час дистанційної роботи поза межами закладу освіти, не здійснювалось або здійснювалось без ознайомлення його з таким договором.
Очевидно, що роботодавець, з причини віддаленості педагогів під час дистанційної роботи, не може гарантувати безпеку кожного свого працівника. Таким чином призупинення дії трудового договору з безпекових причин виключно для працівників на ТОТ і продовження дії трудового договору з працівниками на контрольованих територіях України або в інших країнах світу, є дискримінаційним за місцем проживання працівника.
З огляду на викладене, позивач вважав безпідставним призупинення дії трудового договору у 2023/2024 навчальному році, оскільки за тих самих обставин при відсутності організаційних або технічних умов у 2022/2023 навчальному році позивачеві оголошувався стан простою, а за наявності організаційних та технічних умов позивач виконував свою роботу дистанційно.
Ні усної, ні письмової згоди про його погодинне навантаження менше 18 навчальних годин на тиждень на 2023/2024 навчальний рік позивач не давав і навіть не отримував до 01 вересня 2023 року повідомлень із попередженнями про зменшення навантаження. Отже наявне порушення відповідачем частини п`ятої статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ) відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Тобто розмір заробітної плати за час призупинення дії трудового договору має значення, оскільки відшкодування саме цієї заробітної плати позивач мав би вимагати від держави, що здійснює збройну агресію проти України у судовому або іншому встановленому законом порядку. Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. До дня видання наказу (до 01 вересня 2023 року) його ніхто не попереджав про зміну умов оплати праці, пов`язану із суттєвим зменшенням навантаження: з 26 до 9 годин, отже наявне порушення відповідачем частини четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ.
Позивач зазначив, що перед поданням позовної заяви звертався до державних установ з метою врегулювати спір у досудовому порядку, проте відділом освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації йому було повідомлено, що вчителі, які перебувають на тимчасово окупованій території, не в змозі гарантувати захищеність мобільного зв`язку та інтернет-покриття окупаційних провайдерів Проте, на думку позивача відділ освіти і науки Херсонської обласної державної адміністрації не володіє достовірною інформацією про наявність українських засобів зв`язку в м. Олешки.
Також просив поновити строк звернення до суду, оскільки пропустив його з поважних причин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Сервисы для юристов