Постанова ВССУ від 06.08.2026 року у справі №947/39753/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 947/39753/21

провадження № 61-4677св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач -Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Галюрова Максима Юрійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») про припинення іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 21 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2320-н, за умовами якого позичальнику було надано кредит у сумі 31 700,00 євро зі сплатою 14 % річних строком до 21 березня 2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 33,6 кв. м, житловою площею 18,1 кв. м, яка належала іпотекодавцям на праві спільної часткової власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , була його мати ОСОБА_4 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем.

Таким чином, права та обов`язки боржника (спадкодавця) за кредитним договором від 21 березня 2008 року № 2320-н перейшли до ОСОБА_4 , яка стала новим боржником за кредитним договором.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями за правом представлення до майна ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, є її онук ОСОБА_1 та онука ОСОБА_2 , батько яких ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачі зазначали, що за умовами кредитного договору строк остаточного погашення кредиту був визначений сторонами не пізніше 21 березня 2013 року, а відповідач звернувся до нотаріуса із заявою кредитора після смерті ОСОБА_4 лише 14 квітня 2015 року, пропустивши річний (преклюзивний) строк, встановлений частиною третьою статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що має наслідком позбавлення кредитора (відповідача) права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (припинення його цивільного права).

Оскільки позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 на 3/4 частини квартири за АДРЕСА_1 , та оформили право на спадщину, а зобов`язання за кредитним договором від 21 березня 2008 року № 2320-н є припиненим у відповідній частині, то іпотека за іпотечним договором від 24 березня 2008 року на 3/4 частини вказаної квартири також є припиненою.

За життя ОСОБА_3 не оформив у власність 1/4 частину спірної квартири, вона не виділена в натурі, не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є окремим об`єктом нерухомості, а тому не може бути предметом іпотеки у розумінні статті 5 Закону України «Про іпотеку», однак іпотека за іпотечним договором є припиненою у повному обсязі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- припинити іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , яка встановлена іпотечним договором, укладеним 24 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н. С., зареєстрованим у реєстрі за № 416, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 35138418;

- скасувати заборону на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та вилучити запис про заборону на нерухоме майно з Державного реєстру обтяжень, номер запису про обтяження № 35138123.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Припинено іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , яка встановлена договором іпотеки, укладеним 24 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Муль Н. С., зареєстрованим в реєстрі за № 416, вилучивши з Державного реєстру речових правна нерухоме майно запис про іпотеку № 35138418. Скасовано заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та вилучено запис про заборону на нерухоме майно з Державного реєстру обтяжень, номер запису про обтяження № 35138123.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що кредитні зобов`язання, забезпечені іпотечним договором від 24 березня 2008 року, зареєстрованим у реєстрі за № 416, є припиненими у зв`язку з пропуском АТ «Державний ощадний банк України» преклюзивних строків пред`явлення вимоги до позивачів як спадкоємців боржника ОСОБА_4 про погашення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2008 року № 2320-н.

При цьому суди зазначили, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2019 року у справі № 520/17591/19, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_6 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. У вказаній справі суди встановили факт пропуску банком преклюзивного річного строку пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначеного частиною третьою статті 1281 ЦК України, оскільки строк остаточного погашення кредиту був визначений сторонами кредитного договору не пізніше 21 березня 2013 року, однак банк звернувся до нотаріуса із заявою кредитора після смерті ОСОБА_4 лише 14 квітня 2015 року.