ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2026 року
м. Київ
справа № 761/29802/23
провадження № 61-4128св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна податкова служба України,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2026 року у складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про захист честі гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації і відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, у якому просив:
- визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію і має наклепницький характер, інформацію, поширену Державною податковою службою України у відзиві на апеляційну скаргу від 10 липня 2023 року у справі № 910/642/23, поданому до Північного апеляційного господарського суду, а саме: «Окрім того ДПС України вважає за необхідне зазначити наступне: відповідно до вироку Святошинського районного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 759/8286/15-к установлено, що ОСОБА_1 є директором підприємства «Благодар», ПП «Дубекспо» та ПрАТ «Глазер Юн», також встановлено кримінальну відповідальність за розпорядження бюджетом організацій як своїми власними, таким чином, переслідуючи мету легалізації (відмивання) незаконно одержаних з державного бюджету коштів з вчиненням відповідних фінансових операцій з ними. Отже, визначено факт вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 222, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Оскільки представником та директором цих підприємств апелянта є одна й та сама особа, саме факт кримінальної відповідальності свідчить про неправомірність та протиправність його дій і переслідування мети збагачення шляхом неодноразового звернення до суду з ідентичними позовними вимогами»;
- зобов`язати Державну податкову службу України протягом п`яти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом опублікування на офіційному вебсайті ДПС України тексту резолютивної частини судового рішення у частині визнання такої інформації недостовірною;
- стягнути з відповідача на його користь 100 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Шевченківський районний суд міста Києва у складі судді Фролової І. В. рішенням від 23 травня 2024 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не довів недостовірності відомостей, викладених відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу.
При цьому в порядку цивільного судочинства не підлягають самостійному розгляду позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у процесуальних документах, якщо така інформація була предметом судового розгляду або підлягала оцінці судом у межах відповідного провадження за правилами, встановленими процесуальним законом.
Суд зазначив, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/642/23 розглядав Північний апеляційний господарський суд, який у складі відповідної колегії суддів був наділений процесуальними повноваженнями оцінити доводи сторін, подані ними процесуальні документи та наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному й безпосередньому дослідженні матеріалів справи.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 01 грудня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначене рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 березня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року у цій справі на підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що наведені заявником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не свідчать про наявність поважних причин його пропуску та не утворюють виключних випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, які б давали підстави для поновлення такого строку після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
При цьому суд урахував, що ОСОБА_1 брав участь у судовому засіданні 23 травня 2024 року та був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а отже, позивач був належним чином обізнаний про ухвалення рішення суду першої інстанції та мав реальну можливість своєчасно реалізувати право на його апеляційне оскарження.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу заявник подав на підставі абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України і обґрунтовував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, допустивши надмірний формалізм і порушивши принцип пропорційності між застосованими процесуальними засобами та метою судочинства.
Сервисы для юристов