ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2026 року
м. Київ
справа № 173/2934/25
провадження № 61-6012св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року у складі судді Челюбєєва Є. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року у складі колегії суддів Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Халаджи О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), у якому просили:
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на поховання у розмірі 29 170,00 грн.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 07 червня 2024 року о 13 год 44 хв на залізничній станції «Верхньодніпровськ» у селищі Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області машиніст ОСОБА_5 , керуючи пасажирським поїздом № 127 сполученням «Запоріжжя - Львів», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який унаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер.
Позивачі зазначали, що смертю ОСОБА_4 їм завдано моральної шкоди, а ОСОБА_2 також матеріальної шкоди у вигляді витрат на поховання. Посилалися на те, що поїзд є джерелом підвищеної небезпеки, а тому завдана ним шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини особи, яка ним володіє.
На підтвердження своїх доводів позивачі посилалися на постанову про закриття кримінального провадження, відповідно до якої умислу потерпілого на заподіяння шкоди самому собі не встановлено, а подія сталася внаслідок необережності потерпілого. На їхню думку, необережність потерпілого не є підставою для відмови у відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
ОСОБА_1 , яка є дочкою загиблого, та ОСОБА_3 , яка є його матір`ю, зазначали, що смерть близької людини спричинила їм глибокі душевні страждання, порушила звичний спосіб життя та стала непоправною втратою. Розмір завданої моральної шкоди кожна з них оцінила у 300 000,00 грн.
Крім того, ОСОБА_2 , дружина загиблого, вказувала, що понесла витрати на його поховання у розмірі 29 170,00 грн, які просила стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 24 грудня 2025рокупозов задовольнив частково.
Стягнув з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи 200 000,00 грн, на користь ОСОБА_2 29 170,00 грн, та на користь ОСОБА_3 200 000,00грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок наїзду пасажирського поїзда № 127 сполученням «Запоріжжя - Львів», який є джерелом підвищеної небезпеки, а машиніст поїзда під час події перебував у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» та виконував свої трудові обов`язки. Тому відповідно до статей 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) саме відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану смертю фізичної особи.
Суд керувався тим, що відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини його володільця, якщо не доведено, що шкоду заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Водночас матеріали справи не містять доказів наявності умислу ОСОБА_4 на заподіяння шкоди самому собі, а кримінальне провадження за фактом події було закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників залізниці складу кримінального правопорушення.
Установивши, що ОСОБА_1 є дочкою загиблого, а ОСОБА_3 - його матір`ю, суд дійшов висновку про наявність у них права на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю близької людини. При цьому суд урахував характер і тривалість душевних страждань позивачів, незворотність втрати близького родича, а також принципи розумності, виваженості та справедливості.
Разом із тим суд взяв до уваги встановлені під час службового розслідування обставини, згідно з якими настанню шкідливих наслідків сприяла необережна поведінка самого потерпілого. З огляду на положення частини другої статті 1193 ЦК України суд визнав за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди та стягнути на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по 200 000,00 грн кожній.
Крім того, суд установив, що ОСОБА_2 понесла витрати на поховання ОСОБА_4 у розмірі 29 170,00 грн, які підтверджуються наданим товарним чеком. Відхиляючи заперечення відповідача щодо неналежності цього доказу, суд зазначив, що товарний чек містить відомості про найменування товарів, їх вартість, дату оформлення, підпис продавця та відбиток штампа про оплату, а тому у сукупності з іншими доказами підтверджує факт понесення відповідних витрат. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 29 170,00 грн витрат на поховання.
Сервисы для юристов