ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 635/11281/23
провадження № 61-3020св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Відділ освіти Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, Комунальний заклад «Русько-Тишківський ліцей Циркунівської сільської ради Харківської області»,
третя особа - Служба освітнього омбудсмена,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2025 року у складі судді Лук`яненко С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, Комунального закладу «Русько-Тишківський ліцей Циркунівської сільської ради Харківської області» (далі - Ліцей), в якому просила поновити її на посаді бібліотекаря Ліцея; стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 жовтня 2023 року до дати винесення судового рішення з розрахунку 9 283,10 грн за місяць, витрати по сплаті судового збору віднести на відповідачів, стягнути на її користь витрати по сплаті послуг за нотаріальний переклад у сумі 840,00 грн та судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
В обґрунтування позовних заяв зазначено, що вона працювала на посаді бібліотекаря у Ліцеї і проживала в с. Черкаські Тишки. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України село було окуповано та звільнено у травні 2022 року. Ще під час окупації вона змогла виїхати з родиною за кордон та отримала правовий статус особи, що отримала тимчасовий притулок у Федеративній Республіці Німеччина.
Наказом Ліцею від 24 вересня 2022 року № 52-к дію її трудового договору було призупинено з 01 жовтня 2022 року, але не пізніше припинення або скасування воєнного стану.
Під час перебування у Федеративній Республіці Німеччина вона неодноразово отримувала повідомлення від керівника Ліцею із вимогою написати заяву на звільнення, але вона неодноразово наголошувала, що не бажає звільнятись і має намір повернутися як тільки в населеному пункті буде безпечно. Наказом Ліцею від 26 жовтня 2023 року № 29-к її було звільнено за прогул у зв`язку із нез`явленням на робочому місці без поважних причин.
В Протоколі засідання комісії із службового розслідування від 26 жовтня 2023 року № 1 зазначено, що начебто причини її відсутності невідомі, на контакт вона не виходить.
Позивачка вважала таке звільнення грубим порушенням її прав на збереження робочого місця та перевищенням повноважень керівника. При цьому вона звертала увагу, що будівля Ліцею має значні пошкодження і до її відбудови перебувати в ній небезпечно. Крім того, відповідно до відкритої позиції Державної служби України з питань праці прямо вказано, що законодавством про працю не передбачено обов`язку працівника повідомляти роботодавця про місцезнаходження та отримання статусу біженця або визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту. Працівники, які не виходять на роботу внаслідок обставин, пов`язаних з бойовими діями, або ті, які не мають змоги виходити на роботу у зв`язку з небезпекою для життя та здоров`я, не можуть бути звільнені за прогул без поважної причини. Також сам наказ про звільнення також оформлений із грубим порушенням законодавства, оскільки звільнення є формою дисциплінарного стягнення за прогул, то і наказ мав бути оформлений як накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення. Отже наказ був виданий на підставі неправдивих даних протоколу засідання комісії з службового розслідування, її відсутність на роботі є поважною причиною, оскільки вона перебуває під тимчасовим захистом країни Федеративній Республіці Німеччина, а повернення у місцевість, де знаходиться її робота несе пряму загрозу її життю та здоров`ю. У разі поновлення позивачки на роботі вона має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що позивачка була звільнена за грубе порушення трудового законодавства відповідно до процедури, передбаченої Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) - відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Позивачкою не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місті. Крім того нею не заперечується факт її знаходження в цей час за межами України, її пояснення у позові і наявна переписка із роботодавцем свідчать про можливість її повернення до роботи лише після закінчення дії воєнного стану в країні, тобто фактично про прийняття рішення не повертатись до виконання своїх трудових обов`язків після поновлення дії трудового договору з нею.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, в якій заявниця просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми частини третьої статті 149 КЗпП України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця вважає, що судами попередніх інстанцій проігноровано відсутність головного документа фіксації дисциплінарного проступку - акта службового розслідування, отже дисциплінарне стягнення, у цьому випадку звільнення на підставі пунктом 4 статті 40 КЗпП України, застосовано без належних правових підстав, що суперечить частині третій статті 149 КЗпП України. Вважає, що відсутність висновку Верховного Суду у цьому контексті дозволяє судам нижчих інстанцій ігнорувати фальсифікацію чи відсутність доказової бази на стадії службового розслідування, що нівелює право працівника на справедливий розгляд його справи.
Крім того, посилається на порушення норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У квітні 2026 року від Відділу освіти Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області та Комунального закладу «Русько-Тишківський ліцей Циркунівської сільської ради Харківської області» через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких заявники просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Сервисы для юристов