ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2026 року
м. Київ
справа № 465/1176/20
провадження № 61-10773св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 червня 2024 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати недійсним пункт 3 додаткової угоди від 09 лютого 2016 року про внесення змін та доповнень до договору № 15/02/05 від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги та пункт 1.3 додатку до договору № 16/02/05 від 05 лютого 2016 про надання правової допомоги, у редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року, які укладені між ними.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 05 лютого 2016 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги.
За умовами цього договору адвокат взяв на себе зобов`язання надати їй правову допомогу в аналізі перспективи позитивного перегляду рішення Личаківського районного суду міста Львова від 26 березня 2014 року в справі № 2/463/257/14, а також у представництві її інтересів в справі № 463/6224/14-ц, а вона зобов`язалась сплатити за ці послуги гонорар у порядку, розмірі та на умовах, передбачених у додатках до договору.
Згідно з додатком до договору за надання послуг, які обумовленні у договорі, вона зобов`язалась виплатити адвокату гонорар у розмірі 4 200,00 грн, а за представництво інтересів в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції - по 800,00 грн, в суді касаційної інстанції - по 1 200,00 грн за кожне судове засідання, а якщо судове засідання не відбулось - 50 % від зазначених сум.
09 лютого 2016 року вони уклали додаткову угоду про внесення змін і доповнень до договору від 05 лютого 2016 року, згідно з якою вона доручила відповідачу представництво її інтересів у Верховному Суді України щодо перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року в справі № 463/257/14.
У пункті 3 цієї додаткової угоди вони домовились визнати новий порядок, умови та розміри виплати гонорару, про що підписали в новій редакції додаток до договору, а попередній додаток від 05 лютого 2016 року визнали таким, що втратив чинність.
Так, згідно з пунктом 1.3 додатку в новій редакції, при позитивному вирішенні на її користь цивільних справ № 2/463/257/14 і № 463/6224/14-ц, вона зобов`язалася сплатити відповідачу гонорар у гривнях в розмірі, еквівалентному 2 000,00 доларів США.
27 квітня 2016 року Верховний Суд України переглянув судові рішення в справі № 463/257/14.
Водночас зазначала, що ще до ухвалення Верховним Судом України цієї постанови, через відсутність згоди ОСОБА_2 на зміну умов додаткової угоди від 09 лютого 2016 року, договір про надання правової допомоги між ними був розірваний, про що 15 березня 2016 року вона написала відповідну заяву і направила її до Верховного Суду України.
Посилаючись на те, що включення в договір про надання правової допомоги умови щодо винагороди за досягнення позитивного результату рішення суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні і актам цивільного законодавства, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2023 року позов задоволено.
Визнано недійсним пункт 3 додаткової угоди від 09 лютого 2016 року щодо внесення змін та доповнень до договору № 15/02/05 від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги, яка укладена між адвокатом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Визнано недійсним пункт 1.3 додатку до договору № 16/02/05 від 05 лютого 2016 року про надання правової допомоги, у редакції додаткової угоди від 09 лютого 2016 року, який укладений 09 лютого 2016 року між адвокатом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову. Оспорювані умови договору покладають на позивача обов`язок сплатити відповідачу гонорар у сумі 2 000,00 доларів США за результат, досягнення якого взагалі не було поставлене в залежність від послуг відповідача, що очевидно не відповідає вимогам добросовісності та порушує права позивача, створюючи істотний дисбаланс між правами та обов`язками сторін договору, зокрема між наданими відповідачем послугами та їх вартістю.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Сервисы для юристов