ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 755/14104/21
провадження № 61-16276св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (судді-доповідача), Калараша А. А., Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Обслуговування повітряного руху України»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: первинна профспілкова організація «Інженерно-технічних фахівців», всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Казак Кирило Ігорович, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у складі судді Ішуніної Л. М.та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства «Обслуговування повітряного руху України» (далі - Украерорух), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: первинна профспілкова організація «Інженерно-технічних фахівців» (далі - ППО «ІТФ»), всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв`язку України» (далі - ВП «ФПАРРіЗУ»), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що 18 серпня 2020 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області його було поновлено на посаді керівника проектів та програм групи з реалізації програм капітального будівництва Украероруху з 13 квітня 2020 року. 19 серпня 2020 року позивач приступив до виконання своїх посадових обов`язків. 12 липня 2021 року наказом № 753/о його було звільнено із займаної посади - керівника проектів та програм групи з реалізації програм капітального будівництва Украероруху за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Після отримання повідомлення про скорочення він подав заяви на переведення його на вакантні посади (заява від 15 червня 2021 року - про переведення на посаду директора РСП «Київцентраеро»; заява від 17 червня 2021 року - про переведення на посаду начальника управління кадрового забезпечення Украероруху), але в день звільнення відповідач відмовив позивачу у розгляді його заяв на переведення, оскільки щодо однієї з посад він не відповідав кваліфікаційним вимогам, а інша посада не була вакантною. Водночас посада начальника управління кадрового забезпечення Украероруху була запропонована роботодавцем позивачу як вакантна, а тому він вважав, що ця посада відповідає його досвіду та кваліфікації. Отже, відповідач поновив позивача на старій посаді, зазначивши в штатному розписі в розділі «Примітка»: «посада введена на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2020 року в справі № 359/3506/20 поза чинною організаційною структурою Украероруху», про що свідчить додаток до наказу вiд 18 серпня 2020 року № 850.
Просив визнати незаконним та скасувати наказ Украероруху від 12 липня 2021 року № 753/о про звільнення його з посади керівника проектів та програм групи з реалізації програм капітального будівництва Украероруху, поновити його на вказаній посаді з 12 липня 2021 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 12 липня 2021 року до винесення рішення по справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач не довів факту порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні його на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, позаяк судом установлено, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату. Відповідач повідомив позивача про майбутнє звільнення за два місяці та надав йому весь перелік вакантних посад, які існували на день звільнення, тобто виконав обов`язок щодо можливого працевлаштування вивільненого працівника. Рішення вищого виборного органу профспілки щодо відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки воно недостатньо аргументовано і не підтверджене доказами.
Сервисы для юристов