ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2026 року
м. Київ
справа № 758/9989/24
провадження № 61-838св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (правонаступник публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Якимець О. І. від 07 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О., від 21 травня 2025 року і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (правонаступником якого є
ТОВ «Цикл Фінанс») про захист прав споживачів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що між нею та відповідачем було укладено кредитні договори № 528298 від 05 березня 2008 року на суму 30 000 доларів США зі строком погашення до 05 березня 2027 року,
№ 5360817 від 18 квітня 2007 року на суму 22 709 доларів США на строк до
18 квітня 2014 року та № 6487724 від 18 червня 2008 року на суму 40 599 доларів США на строк до 18 червня 2015 року.
3. ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»у 2012 році звернулося до Господарського суду Харківської області з майновими вимогами у процедурі банкрутства позивачки, які були частково задоволені за рахунок майна позивачки шляхом проведення прилюдних торгів у процедурі банкрутства.
4. У подальшому відповідач, попри наявність затвердженого ліквідаційного балансу у процедурі банкрутства позивачки, звернувся до суду за примусовим стягненням боргу, у 2018 році отримав дублікат виконавчого листа і звернувся до приватного виконавця за примусовим виконанням рішення суду.
5. Позивачка зазначала, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
6. У зв`язку з цим посилалася на те, що частиною четвертою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності у 2016 році, забороняється надання кредитів в іноземній валюті на території України, а частиною п`ятою статті 12 вказаного Закону передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
7. Крім того, позивачка вказувала, що на час укладання нею кредитних договорів з відповідачем діяли положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яку в подальшому було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.
8. З наведених підстав вважала, що відповідач порушив вимоги статті 11 Закону України «Про захист споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», оскільки не запропонував їй привести у відповідність діючому законодавству укладені кредитні договори, що тягне за собою наявність права на застосування до нікчемного правочину наслідків нікчемності.
9. З урахуванням викладеного, уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просила визнати недійсними через їх нікчемність кредитні договори, укладені нею з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», та застосувати наслідки нікчемності правочинів, зобов`язати відповідача здійснити за вказаними кредитними договорами перерахунок заборгованості у гривню станом на день прийняття Закону України «Про споживче кредитування» та провести реституцію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведені викладені у позовній заяві обставини щодо підстав недійсності договорів, а відтак відсутні підстави для визнання кредитних договорів недійсними і у задоволенні позовної вимоги необхідно відмовити повністю за її недоведеністю. Крім того, норма, яка містить підстави нікчемності правочину, має бути чинною у момент вчинення правочину, водночас позивачка, як на підстави нікчемності кредитних договорів, посилається на норми Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року та частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка набрала чинності
16 листопада 2011 року, тобто вже після укладення оспорюваних договорів.
Сервисы для юристов