Постанова
Іменем України
5 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 199/9720/22
Провадження № 61-6499св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
- за первісним позовомпро стягнення заборгованості за договором позики:
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позикодавиця),
відповідач - ОСОБА_2 (далі - позичальник), інтереси якого представляє адвокат Чередник Ірина Олександрівна (далі - представниця),
- за зустрічним позовом позичальника до позикодавиці про визнання зобов`язання припиненим внаслідок його виконання та стягнення коштів,
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (далі - дружина позичальника), інтереси якої представляє адвокат Черкавський Юрій Сергійович (далі - адвокат), приватні нотаріуси Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна та ОСОБА_4
за касаційними скаргами позичальника та його дружини на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позикодавиця після звернення стягнення на предмет іпотеки звернулася за стягненням частини боргу у судовому порядку. Позичальник у зустрічному позові просив визнати зобов`язання щодо повернення позичених коштів припиненим і повернути йому безпідставно отримані кошти, сплачені у рахунок погашення боргу, оскільки ринкова вартість іпотечного майна, на яке позикодавиця звернула стягнення, значно перевищила суму боргу.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний. Позикодавиця подала апеляційну скаргу. Під час апеляційного перегляду вона звернулася до апеляційного суду із заявою про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, яка стосується оспорення договору дарування, згідно з яким був погашений борг позичальника за договором позики.
3. Апеляційний суд зупинив провадження у цій справі. Вважав, що в іншій справі щодо визнання недійсним договору дарування суд може встановити обставини, які є предметом доказування у цій справі. Позичальник та його дружина із судовими рішеннями не погодилися. У касаційних скаргах стверджували, зокрема, про недотримання розумних строків розгляду справи, оскільки зібрані у справі докази дозволяли апеляційному суду встановити й оцінити її обставини. Крім того, позичальник вказав на те, що апеляційний суд не міг зупинити провадження на вказаній підставі, оскільки вже перейшов до розгляду справи по суті.
4. Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи є підстави для зупинення провадження у цій справі в суді апеляційної інстанції до вирішення іншої справи, провадження у якій було розпочате раніше та про яку позикодавиця знала під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції. Вирішив, що ні, оскільки апеляційний суд, зупиняючи провадження у справі, не зазначив, у чому полягає її пов`язаність зі справою про оспорення договору дарування, та не обґрунтував об`єктивну неможливість розгляду першої. Тому оскаржену ухвалу апеляційного суду слід скасувати, а справу передати до нього для продовження розгляду.
(2) Зміст позовної заяви
5. У грудні 2022 року позикодавиця звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з позичальника на її користь 11 510 326,70 грн заборгованості. Обґрунтувала так:
5.1. 29 грудня 2016 року сторони уклали договір позики (далі - договір позики), згідно з яким позикодавиця передала позичальнику 11 212 500,00 грн (еквівалент 406 250,00 доларів США на день підписання договору), які він мав повернути не пізніше 31 грудня 2017 року.
5.2. 29 грудня 2016 року з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором позики сторони уклали договір іпотеки (далі -договір іпотеки). Згідно з цим договором позичальник передав позикодавиці у заставу квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира № 162 ); квартиру АДРЕСА_3 (далі - квартира № 3 ); гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: місто Дніпро, кооператив «Залізничник-1» (далі - гараж).
5.3. 29 грудня 2020 року через невиконання позичальником зобов`язань за договором позики позикодавиця звернула стягнення на квартири № 162 , № 3 і гараж у порядку, передбаченому договором іпотеки. Загальна вартість цього майна склала 107 703,00 доларів США.
5.4. Позичальник повернув частину коштів - 11 148,08 доларів США. Однак на дату подання позову його борг за договором позики складає 287 398,92 доларів США. Тому позикодавиця просила повернути 11 510,326,70 грн (згідно з курсом гривні до долара США станом на 22 грудня 2022 року).
6. У березні 2023 року позичальник подав до суду зустрічний позов, у якому просив визнати зобов`язання за договором позики припиненим внаслідок його виконання, а також стягнути з позикодавиці 395 000,00 грн як безпідставно набуті. Обґрунтував так:
6.1. Використання позикодавицею позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших предметів іпотеки зумовлює задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням згідно зі статями 1, 33, 36 Закону України «Про іпотеку». Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсним згідно з частиною четвертою статті 36 цього Закону.
6.2. Оскільки ринкова вартість іпотечного майна, на яке позикодавиця звернула стягнення, значно перевищує суму боргу, слід визнати зобов`язання припиненим та стягнути згідно зі статтею 1212 ЦК України 395 000,00 грн, які позичальник безпідставно сплатив позикодавиці для погашення заборгованості.
(3) Зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Сервисы для юристов