Постанова ВССУ від 04.08.2026 року у справі №344/577/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 344/577/24

провадження № 61-14529св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в складі судді Кіндратишин Л. Р. від 07 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова В. М., Максюти І. О. від 16 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (далі - АТ «ОГС «Волиньгаз») про стягнення належних працівникові сум при звільненні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Наглядової Ради ОТ «ОГС «Волиньгаз» від 25 травня 2022 року протокол № 25/05-2022, його з 23 червня 2022 року обрано до складу правління товариства на посаду фінансового директора.

23 червня 2022 року між ним та АТ «ОГС «Волиньгаз» укладено контракт на підставі якого виникли трудові відносини.

Відповідно до пункту 9 додатку до вказаного контракту працівнику можуть сплачуватись інші щомісячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради товариства.

12 травня 2023 року за рішенням наглядової ради товариства, протокол № 12/05-2023 вирішено виплатити Голові та членам Правління товариства премію (заохочення за перші чотири місяці 2023 року, в тому числі фінансовому директору - 1 242 240 грн. Премію виплачено згідно з наказом голови Правління від 18 травня 2023 року № 80-ОП.

Наказом товариства від 20 жовтня 2023 року № 1 886-к/тр, на підставі рішення Наглядової ради товариства його звільнено з роботи на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України (дострокове розірвання договору з ініціативи власника).

Зазначеним наказом відповідно до статті 44 КЗпП України, передбачено виплату позивачеві вихідної допомоги в розмірі шести середньомісячних заробітних плат та компенсацію за 56 календарних днів невикористаної основної відпустки.

Згідно з розрахункового листа йому нараховано 1 332 374,36 грн, з яких: 916 806 грн вихідна допомога; 275 199,68 грн - компенсація за невикористані дні відпустки (56 днів); 25 000,00 грн - посадовий оклад; 162,25 грн - індексація заробітної плати за жовтень 2023 року; 115 206,42 грн - відпускні.

Однак в день звільнення 20 жовтня 2023 року відповідач не провів з ним повного розрахунку, оскільки розрахунок проведено неправильно. Так при розрахунку вихідної допомоги відповідачем не враховано приписи підпункту «є» пункту 1 розділу І Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100.

Відповідачем при розрахунку компенсації не були враховані невикористані додаткові відпустки як батьку двох дітей віком до 15 років за 2021-2023 роки в кількості 30 днів, що передбачено статтею 19 Закону України «Про відпустки».

На час звернення позивача до суду вказані суми йому не виплачені, чим порушуються його права і відповідно до вимог статті 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку, але не більше як за шість місяців.

З урахуванням збільшених позовних вимог від 15 липня 2024 року просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість, що виникла в результаті невиплат на момент звільнення належних працівнику сум, які складаються із 814 624,80 грн невиплаченої вихідної допомоги, 159 636,54 грн невиплаченої компенсації за невикористані відпустки, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку, але не більше як за шість місяців в сумі 1 705 197 грн, та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ОГС «Волиньгаз» про стягнення належних сум при звільненні - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що премія, яка була виплачена позивачу у травні в розмірі 1 242 240,00 грн мала одноразовий характер, була певною одноразовою виплатою (премії, заохочення) за певних умов, які, з огляду на відсутність будь-якої деталізації, не характеризуються постійним характером та систематичністю, тому не підлягають врахуванню при обчисленні середнього заробітку та компенсації за невикористані відпустки.

Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивачем належним чином не повідомлено відповідача як роботодавця про наявність підстав для додаткової соціальної відпустки працівникам, що мають двох і більше дітей віком до 15 років, а обов`язок оформлення таких документів покладено на працівника, а не на роботодавця, то відсутні підстави для виплати компенсації за додаткову соціальну відпустку за 2021, 2022, 2023 роки на підставі статті 19 Закону України «Про соціальні відпустки».