Постанова ВССУ від 04.08.2026 року у справі №203/6617/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 203/6617/23

провадження № 61-15138св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Толкачов Євген Віталійович, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2024 року у складі судді Петрюченко М. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Вадовської Л. М., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк») про визнання недійсним правочину та просив суд визнати недійсним з моменту його укладення 17 жовтня 2022 року договір поруки № К12482/2022/S-2, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «МТБ Банк».

Позов мотивовано тим, що 17 жовтня 2022 року між ПАТ «МТБ Банк» та

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортекс» (далі - ТОВ «Фортекс») укладено договір поруки № К12482/2022/S-3 (далі - договір поруки), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником ТОВ «Фортекс» зобов`язань за кредитним договором від 17 жовтня 2022 року № К12482/2022 (далі - кредитний договір) щодо повернення наданого кредиту у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 9 000 000,00 грн.

Позивач стверджував, що вказаний договір є недійсним відповідно до статей 230, 236 ЦК України, тому що вчинений шляхом обману відповідачем та третіми особами, оскільки сторони правочину навмисно ввели його в оману щодо дійсних наслідків, які можуть настати в разі, коли кошти позичальник ТОВ «Фортекс» не поверне відповідачу, а за окремими пунктами договору порушено право позивача на справедливість договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 05 листопада

2024 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення суду мотивовано тим, що поручитель був ознайомлений з умовами договору поруки, умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним. Доказів на спростовування наведених обставин позивач суду не надав. Під час укладення спірного договору ОСОБА_1 заперечень щодо його умов не заявляв, будь-яких претензій щодо не проведення з ним переддоговірної роботи та незгоди з окремими пунктами цього договору, або щодо нерозуміння ним окремих їх частин не зазначив, отже, схвалив умови договору.

До моменту пред`явлення банком позову про стягнення заборгованості із позичальника позивач був згодний з умовами договору поруки, кредитного договору, не здійснював дій щодо відмови від договору, отже, знав про свої обов`язки і погоджувався з ними. Неможливість позивача як поручителя оцінити у сукупності умови договору та того, що у разі неповернення коштів саме позивач повинен буде повернути відповідачу 9 000 000,00 грн у розумінні частини першої статті 230 ЦК України не є обманом зі сторони Банку.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що умови укладеного між поручителем та Банком договору є несправедливими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Одеський апеляційний суд постановою від 21 жовтня 2025 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2024 року скасував.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «МТБ Банк»

про визнання недійсним правочину закрив. Роз`яснив, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми процесуального права щодо визначення предметної юрисдикції справи та її розгляду у порядку цивільного судочинства, яка підлягала розгляду в порядку господарського судочинства, а тому ухвалене у справі судове рішення із цих підстав підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.