ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2026 року
м. Київ
справа № 161/16762/23
провадження № 61-16106 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державний професійно-технічний навчальний заклад «Луцьке вище професійне училище»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2025 року у складі судді Ковтуненка В. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 13 листопада
2025 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» (далі - ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище»), в якому просив суд: 1) поновити його на посаді вихователя ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище»
з 29 серпня 2023 року; 2) стягнути з ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2023 року по день ухвалення рішення з розрахунку 621,54 грн за кожен день;
3) відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 1981 року він працював у ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище»на посадах майстра виробничого навчання, керівником практики, завідуючим відділення, а з 03 грудня 2012 року на посаді вихователя. Наказом від 29 березня 2023 року № 43-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року його було поновлено на роботі (справа № 161/6934/23). Проте, наказом від 28 серпня 2023 року його повторно звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (скорочення штату працівників).
Вказував, що він має вищу кваліфікацію і продуктивність праці, а тому має переважне право на залишення на роботі. Відповідач попередив його про звільнення з роботи та запропонував йому іншу роботу на посаді майстра виробничого навчання з ремонту колісних транспортних засобів, на посаді інженера - електрика, лаборантом та комірником. Крім того, відповідач повідомив його про вивільнення посади керівника гуртка. Він подав до адміністрації училища заяву,
в якій просив ознайомити його із штатними розписами на 2022-2023 та 2023-2024 навчальні роки та дав згоду на переведення його на посаду старшого майстра. Таку заяву він подавав повторно, проте йому було відмовлено.
Позивач вважав, що відповідач фактично відмовив йому у переведенні на іншу роботу, яку він міг виконувати, що є порушенням трудового законодавства.
Крім того, позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн, так як відповідач порушив його законні права незаконним звільненням, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня
2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду
від 13 листопада 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що роботодавець запропонував ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади в училищі, які останній може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, проте позивач відмовився від переведення на запропоновані вакантні посади. Оскільки суд відмовив у задоволенні позову про поновлення на роботі, тому відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про його непереведення на посаду старшого майстра, апеляційний суд вказав, що для цього треба мати вищу педагогічну освіту, якої у позивача немає, а згоди на переведення на інші 7 вакантних посад він не надав.
Сервисы для юристов