ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2026 року
м. Київ
справа № 161/14312/23
провадження № 61-2273св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року у складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у складі колегії суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» (далі - ТОВ «ЛКПФ») про спростування недостовірної інформації.
Позов мотивований тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Відповідачем порушено його права та інтереси в цивільних та трудових відносинах. Так, в розпорядженнях ТОВ «ЛКПФ» та в службовій записці начальника служби КВПіА ОСОБА_6 від 30 серпня 2021 року у формі письмових документів, адресованих іншим особам, поширені про нього недостовірні твердження наступного змісту: «Під час наради проведено роз`яснення, що перед початком виконання робіт «монтажу контрольного кабелю на висоті потрібно пройти відповідний інструктаж», «розпорядження надане ОСОБА_1 не було виконане», «Були по місцю показані точки початку і кінця монтажу», «Наряд допуск для роботи на висоті був оформлений та проведений відповідний інструктаж, (в якому слюсар ОСОБА_2 розписався), а ОСОБА_1 - проігнорував» та інше - адресованій заступнику генерального директора ТОВ «ЛКПФ» з безпеки ОСОБА_3 , що є поширенням недостовірної інформації, що принижує його честь та гідність.
25 серпня 2021 року, перебуваючи на роботі ТОВ «ЛКПФ» як черговий слюсар з КВПіА, йому не було оголошено чи вказано завдання про монтаж кабелю і на висоті, ніякого наряд-допуск, що є нормативним документом з охорони праці, не було показано, інструктажу про роботу на висоті не було оголошено і не було проведено. Тому вислів, викладений у службовій записці від 30 серпня 2021 року, в контексті «а ОСОБА_1 - проігнорував», є недостовірним твердженням, яке також було поширено в пояснювальній записці ОСОБА_2 від 02 вересня 2021 року на ім`я ОСОБА_3 25 серпня 2021 року ніяких технологічних карт завдання, будь-яких схем вказування точок монтажу, як про це зазначено ОСОБА_4 «Були по місцю показні точки початку і кінця монтажу чи покладки контрольного кабелю», вказано не було, а тому це недостовірна інформація.
Просить суд:
визнати недостовірною інформацію в документах відповідача, а саме твердження: «Були по місцю показані точки початку і кінця монтажу», «Наряд допуск для роботи на висоті був оформлений та проведений відповідний інструктаж», «а ОСОБА_1 - проігнорував» - в контексті «а ОСОБА_1 - проігнорував», викладену та поширену відповідачем в документах ТОВ «ЛКПФ» для інших осіб;
зобов`язати ТОВ «ЛКПФ» спростувати недостовірну інформацію в поширених документах у спосіб, тотожний її поширенню, в 10 денний термін за рішенням суду;
стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 20 000,00 грн на правову допомогу;
стягнути на його користь з ТОВ «ЛКПФ» 800 000,00 грн завданої моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області 09 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що вимоги позивача зводяться до того, що у службовій записці начальника служби КВПіА ТОВ «ЛКПФ» ОСОБА_6 від 30 серпня 2021 року та пояснювальній записці слюсаря КВПіА ОСОБА_2 від 02 вересня 2021 року, що адресовані заступнику генерального директора з економічної безпеки ОСОБА_3 , поширена недостовірна інформація, в результаті чого йому завдана моральна шкода. Однак сама по собі службова записка про порушення трудової дисципліни та пояснювальна записка не породжують для особи, якої вони стосуються, порушення її трудових прав, а в разі підтвердження викладеного приймається наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, право на оскарження якого гарантується трудовим законодавством. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2021 року у справі № 753/21884/17.
Сторони перебували у трудових відносинах, у межах яких посадовими особами підприємства складено пояснювальну та службову записки, на підставі яких було проведено службову перевірку та видано товариством наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, який у подальшому було визнано законним.
Зазначені обставини були предметом розгляду справ за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЛКПФ» про скасування наказів від 13 вересня 2021 року № 5-С, від 27 жовтня 2021 року № 8-С; за позовом ОСОБА_1 до генерального директора ТОВ «ЛКПФ» ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди. Крім того, службовій записці від 30 серпня 2021 року вже була надана оцінка судом у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2022 року, постанові Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 161/927/22; рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2022 року у справі № 161/12733/22; рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2022 року у справі № 161/12420/22. Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2022 року у незміненій частині та постанову Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у цивільній справі № 161/927/22 залишено без змін.
Оскільки інформація, яка міститься в службовій записці та пояснювальній записці, мала місце, що встановлено судовими рішення, які набрали законної сили, то відповідно така інформація не може вважатись недостовірною та не підлягає спростуванню.
З огляду на безпідставність позову про спростування інформації у службовій та пояснювальній записках, відсутні підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 20 000,00 грн - витрати на правову допомогу, складання та підготовку процесуальних документів, адвокатських консультацій та поточних витрат, то відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Аргументи учасників справи
Сервисы для юристов