ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 308/14827/22
провадження № 61-14122св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Джуга С. Д., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірна квартира належала на праві приватної власності громадянці ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням міського фонду комунального майна від 02 червня 1993 року № 34. Реєстрацію права власності на вказану квартиру проведено міжміським бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу 31 травня 1995 року за № 7492.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Позивачка зазначає що з 1996 року проживала по сусідству з померлою, у квартирі АДРЕСА_2 . З 2002 року позивачка почала проживати разом з ОСОБА_2 , оскільки остання була інвалідом з дитинства та постійно потребувала сторонньої допомоги. У зв`язку з похилим віком та поганим станом здоров`я ОСОБА_2 не могла самостійно забезпечувати виконання життєвих функцій, вести домашнє господарство, тому потребувала сторонньої допомоги, яку за її бажанням надавала позивачка.
За день до своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , перебуваючи у лікарні, склала заповіт, у якому зазначила про те, що все своє майно, з чого б воно не складалося, в тому числі належну їй приватизовану спірну квартиру, заповіла своїй сусідці і опікунці ОСОБА_1 .
Проте, у зв`язку з тим, що такий заповіт не був посвідчений нотаріально, позивачці відмовлено в оформлені спадкових прав. Після смерті ОСОБА_2 і до теперішнього часу позивачка відкрито користується спірною квартирою, намагається підтримати її в належному стані, слідкує за справністю комунікаційних мереж тощо.
Крім того, зазначає, що будівля будинку АДРЕСА_3 є старою, капітальний ремонт не проводився вже десятки років. Квартири АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 невеликої житлової та загальної площі, деякі з приміщень (коридор, вбиральня) є спільними для обох квартир. Окреме, роздільне користування кожною з квартир неможливе без проведення повного перепланування, що з урахуванням площі квартир та стану будинку, робити недоцільно та неефективно. Позивачка є власницею квартири АДРЕСА_4 . Натомість відсутність у позивачки зареєстрованого права власності на квартиру АДРЕСА_5 у вказаному вище будинку позбавляє її можливості провести капітальний ремонт житла, замінити необхідні конструкції, поміняти дах, полагодити комунікаційні мережі.
Враховуючи відкритість і безперервність користування спірним нерухомим майном, а також відсутність інших заяв від можливих спадкоємців ОСОБА_2 про прийняття спадщини і відсутність рішення суду про визнання спадщини відумерлою, позивачка вважає, що заявлені нею позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення мотивовано тим, що позивачка понад 10 років добросовісно, відкрито, безперервно володіє і користується квартирою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , вказані обставини не спростовані належними та допустимими доказами, а тому суд вважає за можливе визнати за нею право власності за набувальною давністю, оскільки незаконність набуття права власності не випливає із закону та прямо не встановлена судом.
При цьому, судом встановлено, що інші спадкоємці у ОСОБА_2 відсутні, а відповідач з 2009 року не вчинив жодних дій для визнання спадщини відумерлою і для збереження спірної квартири у належному стані.
Водночас, спірна квартира безспірно належить до житлового фонду.
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ужгородської міської ради задоволено.
Сервисы для юристов