ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 452/429/25
провадження № 61-14829св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державне підприємство «Мостиське військове лісництво»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Мостиське військове лісництво» на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М. від 29 жовтня 2025 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Мостиське військове лісництво» (далі - ДП «Мостиське військове лісництво»), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Мостиське військове лісництво» № 1-К від 01 січня 2025 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити його на посаді заступника директора ДП «Мостиське військове лісництво», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом ДП «Мостиське військове лісництво» № 1-К від 01 січня 2025 року його звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вважав зазначений наказ таким, що не відповідає вимогам закону, положення якого передбачають обов`язковість надання роботодавцем належних доказів щодо змін в організації виробництва і праці, а також доказів того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При винесенні оспорюваного наказу відповідачем не дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП України і йому не було запропоновано іншу вакантну посаду за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку він як працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Відповідно до штатних розписів на день його звільнення у відповідача були наявні вакантні посади «провідний інженер лісового господарства» та «інженер-механік», що відповідають його кваліфікації та досвіду роботи. Однак, йому було запропоновано лише посаду «завідувач господарством». Вважав, що роботодавець неналежно виконав покладений на нього статтею 49-2 КЗпП України обов`язок та виніс незаконний оспорюваний наказ № 1-К від 01 січня 2025 року про його звільнення, який підлягає скасуванню. Просив поновити й1ого на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що ДП «Мостиське військове лісництво» своєчасно та належним чином повідомило позивача про його майбутнє вивільнення та виконав обов`язок роботодавця, передбачений статтею 49-2 КЗпП України, запропоновувавши йому вакантну посаду на підприємстві посаду завідувача господарством, що відповідає кваліфікації позивача, згоду на зайняття якої ОСОБА_1 не надав. При цьому, суд вважав, що пропозиція зайняття саме цієї вакантної посади повністю відповідала вимогам закону та правовій позиції Верховного Суду щодо обов`язку роботодавця запропонувати працівнику, який вивільняється, лише ті робочі місця, на яких працівник може працювати відповідно до своєї кваліфікації та професійної підготовки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Мостиське військове лісництво» № 1-К від 01 січня 2025 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора ДП «Мостиське військове лісництво» з 01 січня 2025 року. Стягнуто з ДП «Мостиське військове лісництво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2025 року по 29 жовтня 2025 року в сумі 184 593,60 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи встановлено наявність на день звільнення позивача з роботи у ДП «Мостиське військове лісництво» інших вакантних посад, крім посади завідувача господарством, запропонованої позивачу, які відповідали його кваліфікації, однак йому не були запропоновані, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України при звільненні працівника з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
25 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ДП «Мостиське військове лісництво» - адвокат Швець Д. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року та залишити в силі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2025 року.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15, від 16 квітня 2020 року у справі № 760/25127/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 753/3889/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 27 липня 2021 року у справі № 756/7222/18, від 14 лютого 2023 року у справі № 519/1151/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 452/429/25 з Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Сервисы для юристов