ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 753/55/25
провадження № 61-14319св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ),
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Колесника О. М., додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Колесника О. М., постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Борисової О. В., Ратнікової В. М., Рейнарт І. М., та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Борисової О. В., Ратнікової В. М., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання заповіту недійсним, виключення із спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка була його бабусею, після смерті якої залишилося спадкове майно: 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .
3. Він звернувся до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори (далі - КДНК) із заявою про прийняття спадщини, однак дізнався, що померлою ОСОБА_4 було складено заповіт на користь ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої КДНК Браславською О. Г. 21 грудня 2019 року та зареєстрований у реєстрі за № № 5-1324, 1325, який 31 липня 2024 року подав заяву про прийняття спадщини.
4. Позивач вважав, що заповіт від 21 грудня 2019 року складений з порушенням передбачених статтею 1247 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вимог щодо форми заповіту, оскільки замість ОСОБА_4 підпис на заповіті здійснила її сестра ОСОБА_5 , якій на момент складання заповіту було більше 80 років, оскільки померла нібито особисто не могла підписати заповіт.
5. Протягом 2018-2021 років ОСОБА_4 , як орендодавець свого нерухомого майна, власноруч ставила свої підписи, без сторонньої допомоги, на договорах оренди житлового приміщення.
6. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив:
- визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , що посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої КДНК Браславською О. Г. 21 грудня 2019 року та зареєстрований у реєстрі за № № 5-1324, 1325;
- виключити зі спадкового реєстру запис про реєстрацію заповіту від 21 грудня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
7. Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 16 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив (т. 1 а. с. 238-243).
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповідач недієздатною чи обмежено дієздатною особою визнана судом не була, тому мала право на складання заповіту. Заповіт має письмову форму, посвідчений нотаріусом, а також підписаний за заповідача свідком ОСОБА_5 в порядку частини четвертої статті 207 ЦК України. Зміст заповіту, текст якого був зачитаний вголос нотаріусом та роз`яснений заповідачу, був належним чином доведений до її відома в присутності запрошеної заповідачем для підписання особою. Заповіт відповідав волі заповідача, в своєму тексті правильно відображено хід подій, а отже державним нотаріусом було дотримано порядок та процедуру складення заповіту.
9. Під час розгляду справи не було підтверджено належними і допустимими доказами те, що написання тексту заповіту здійснено без волевиявлення ОСОБА_4 та/або не відповідало волі заповідача, а також що заповіт був вчинений з порушеннями чинного на той час законодавства, тому суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позову ОСОБА_1 щодо визнання оскаржуваного заповіту недійсним.
10. Дарницький районний суд м. Києва додатковим рішенням від 27 червня 2025 року заяву представника відповідача Тарасенко О.В. задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (т. 2 а. с. 59-62).
11. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що врахувавши складність справи, час, обсяг наданих адвокатом відповідачу послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню з позивача у розмірі 35 000,00грн.
12. Київський апеляційний суд постановою від 16 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Мехедок Т. С. на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року залишив без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року залишив без змін. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Мехедок Т. С. на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року задовольнив частково. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року змінив, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу з 35 000,00 грн до 20 000,00 грн (т. 2 а. с. 178-183).
13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для визнання заповіту недійсним та виключення із спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту.
Сервисы для юристов