Постанова ВССУ від 01.07.2026 року у справі №761/8812/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

справа № 761/8812/23

провадження № 61-2318св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Нев?ядомський Денис Володимирович , на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (далі - ТОВ «МДЦ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми неустойки за час прострочення повернення квартири.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (далі - ТОВ «МДЦ») (наймодавець за договором) та громадянином України ОСОБА_3 (первісний наймач за договором) укладено договір найму (оренди). Починаючи з 01 березня 2019 року відповідно до пункту 2 додаткового договору про зміну сторони у договорі найму змінено сторону - наймача та, відповідно, всі права та обов`язки наймача за договором найму було передано громадянину ОСОБА_1 .

Станом на дату дострокового припинення договору найму квартира не була звільнена наймачем власними силами.

13 березня 2020 року наймачем звільнено квартиру та підписано акт прийому-передачі (повернення) квартири за договором найму. Розмір неустойки за час прострочення повернення квартири за договором найму становить 1 250 410,25 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «МДЦ» відмовлено.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

Встановивши, що спірний договір оренди діяв до 30 листопада 2019 року (включно), а майно не було повернуто до 13 березня 2020 року, суд першої інстанції вважав правильним відраховувати позовну давність з 01 грудня 2019 року.

Оскільки ТОВ «МДЦ» звернулося до суду із позовом лише у березні 2023 року, тобто поза межами річного строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові, передбачених частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «МДЦ» задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «МДЦ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МДЦ» неустойку за час прострочення повернення квартири за договором найму (оренди) житла від 19 листопада 2018 року у розмірі подвійної плати за користування квартирою у сумі 1 250 410,25 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілено так:

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МДЦ» 18 756,15 грн судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МДЦ» 28 134,23 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Скасовуючи судове рішення, апеляційний суд керувався правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 916/1319/19, відповідно до якої неустойка передбачена частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері правовідносин найму (оренди), що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.