ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2026 року
м. Київ
справа № 381/225/23
провадження № 61-920св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фастівська районна державна нотаріальна контора,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Ковалевської Л. М., ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2025 року, постановлену під головуванням судді Ковалевської Л. М., та постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, ухвалені колегією у складі суддів Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фастівська районна державна нотаріальна контора (далі - Фастівська РДНК), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1946 року народження, зі своєю матір`ю ОСОБА_4 на момент її смерті, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку АДРЕСА_1
- визнати недійсною заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2019 року про відмову від спадщини;
- внести зміни до свідоцтв про право на спадщину, виданих Фастівською РДНК 25 березня 2020 року, зареєстрованих в реєстрі за № 595 і № 593, зазначивши в кожному другого спадкоємця - ОСОБА_1 на 1/2 частини спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1
- визнати частково недійсними договори дарування нерухомого майна, укладені ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. 21 вересня 2020 року за № 4382 і № 4379 в частині отримання ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 3224955300:01:003:0027, площею 0,0859 га, за адресою: АДРЕСА_2 , та в частині отримання ОСОБА_3 права власності на частку у розмірі 2/9 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 233-237).
2. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_4 , яка проживала у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та після смерті матері залишилося спадкове майно, а саме: зазначений житловий будинок з прибудовами та земельна ділянка за тією ж адресою з кадастровим номером 3224955300:01:003:0027, площею 0,0859 га.
3. Вона фактично проживала разом з матір`ю у будинку до її смерті останні 20 років, хоча була зареєстрована у місті Києві, де мала квартиру, яку здавала в оренду. На момент смерті матері було 95 років і вона її доглядала. Останні 11 років вона робила ремонт в будинку, несла витрати по його утриманню.
4. ОСОБА_4 склала заповіт про передачу будинку та земельної ділянки у спадок порівну її (дочці) та ОСОБА_2 (онуку), який залишився без матері, і якого вона зі своєю мамою виростили.
5. 26 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Фастівської РДНК, а 25 березня 2020 року - отримав свідоцтво про право на спадщину на все майно.
6. Вона у свідоцтві про право на спадщину не зазначена як спадкоємець.
7. Після смерті матері ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 неодноразово говорив їй, що хотів би, щоб все майно було оформлене на нього, а вона буде продовжувати проживати у спадковому будинку. Не погоджуючись на таке, відповідач ОСОБА_2 почав погрожувати їй. Після погроз ОСОБА_2 запропонував їй відвідати нотаріуса, щоб проконсультуватися. Посадив її у машину та відвіз до нотаріуса. Вона не все пригадує, але їй могли запропонувати підписати якусь заяву.
8. Після звернення до юристів і отримання інформації з державних реєстрів у липні 2022 року їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 отримав свідоцтво про спадщину на все спадкове майно, у якому вона не вказана, як спадкоємиця, а потім подарував його своїй дочці ОСОБА_3 .
9. Їй наразі невідомо, який саме механізм позбавлення спадщини був використаний відповідачем, однак якщо підставою для отримання свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок та земельну ділянку після смерті її матері відповідачем було підписання нею відмови від отримання спадщини, то вона не усвідомлювала значення своїх дій і не могла ними керувати з огляду на своє захворювання (перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері з 1979 року) та вчинення зі сторони відповідача психічного насилля щодо неї.
10. У заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначила, що у тій формі, в якій була зроблена заява від її імені про відмову від спадщини, мало бути два підписи: один - під самою заявою, другий - під відміткою про ознайомлення (якщо цього вимагав нотаріус). У заяві про відмову від спадщини є лише підпис про ознайомлення з текстом заяви і відсутній підпис на самій заяві, тому що факт ознайомлення з текстом (якщо таке ознайомлення мало місце) не свідчить про згоду з ним і про його підписання.
11. Надані Фастівською РДНК копії документів, а саме: заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 26 березня 2019 року та заяви від імені ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини від 26 березня 2019 року, підтверджують повністю твердження позивача про те, що вона не розуміла сутності нотаріальних дій щодо спадкового майна, які відбувалися у той день, не знала, що саме підписувала у нотаріуса. Також ці документи підтверджують, що вигодонабувач ОСОБА_2 весь час знаходився поряд з нею і нотаріус не спілкувався з нею на одинці без присутності ОСОБА_2 , щоб з`ясувати її дійсну волю.
12. Так, у верхньому лівому куті зазначених заяв нотаріус вказала номер і час реєстрації документу. Заява ОСОБА_2 - № 324 о 12:23, ОСОБА_1 - № 325 також о 12:23. Тобто, вона та ОСОБА_2 подавали свої заяви нотаріусу один за одним протягом однієї хвилини, при цьому, ОСОБА_2 подав свою заяву нотаріусу першим.
Сервисы для юристов