Постанова ВП ВС від 24.01.2019 року

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 11-987сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 24 липня 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 28 березня 2018 року,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 24 липня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 березня 2018 року про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності».

Згідно із ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2018 року відкрила провадження у цій справі.

Свою скаргу ОСОБА_3 мотивував тим, що оскаржуване рішення ВРП від 24 липня 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 березня 2018 року про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності», є протиправним, оскільки постановлене з порушенням вимог ч. 1 ст. 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а саме не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких дійшла відповідних висновків. На думку скаржника, ВРП вийшла за межі своїх повноважень, оскільки надала оцінку судовому рішенню.

Також, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення ВРП, ОСОБА_3 зазначив зокрема те, що відповідач у порушення вимог ст. 51 Закону № 1798-VIII змінив мотивувальну частину рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 березня 2018 року (кваліфікацію допущеного суддею дисциплінарного проступку), не змінивши його резолютивну частину, і залишив зазначене рішення дисциплінарного органу без змін.

ВРП у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги, оскільки її рішення від 24 липня 2018 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне. Рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відповідач дотримав усі вимоги законодавства та застосував до судді дисциплінарне стягнення в межах передбаченого законодавством строку.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 07 грудня 2009 року № 1016/2009 призначив ОСОБА_3 на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області строком на 5 років, а Верховна Рада України Постановою від 21 травня 2015 року № 479-VIII обрала його на посаду судді цього ж суду безстроково.

28 березня 2018 року Третя Дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення, яким притягнула ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області (головуючий суддя ОСОБА_3.) було відкрито провадження в адміністративній справі № 363/2423/16-а за позовом громадського об'єднання «Правозахисний центр «Ідея» (далі - ГО «ПЦ «Ідея») до Вишгородської районної ради Київської області про скасування її рішення від 02 червня 2016 року

№ 107-09-VII.

20 липня 2016 року суддя ОСОБА_3. задовольнив клопотання ГО «ПЦ «Ідея» про забезпечення позову і зупинив дію рішення Вишгородської районної ради Київської області від 02 червня 2016 року № 107-09-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці с. Лебедівки Вишгородського району Київської області».

У подальшому, а саме 16 серпня 2016 року ГО «ПЦ «Ідея» подало до Вишгородського районного суду Київської області заяву про відмову від адміністративного позову, яке суддя ОСОБА_3. ухвалою від 17 серпня 2016 року задовольнив: закрив провадження у зазначеній адміністративній справі і скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 20 липня 2016 року.

Підставою притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Третьою Дисциплінарною Палатою ВРП факти незазначення в ухвалі від 20 липня 2016 року про забезпечення позову внаслідок грубої недбалості суддею мотивів прийняття аргументів сторони щодо суті спору,

За позицією дисциплінарного органу ВРП, ОСОБА_3 не навів у вказаній ухвалі будь-яких обґрунтувань того, у чому полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, а також жодних мотивів, з яких суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до порушення таких прав. Також суддя не мотивував співмірності обраного способу забезпечення із позовними вимогами та не надав належної оцінки доводам ГО «ПЦ «Ідея» щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову.

На підставі зазначеного дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»; далі - Закон № 2453-VI), а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, який відповідає дисциплінарному проступку, передбаченому підп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Розглянувши 24 липня 2018 року скаргу ОСОБА_3, ВРП визнала помилковим висновок її Третьої Дисциплінарної палати щодо кваліфікації допущеного суддею дисциплінарного проступку за підп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону № 2453-VI (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору) та змінила її на п. 4 ч. 1 ст. 92 зазначеного Закону (у зв'язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод), який відповідає дисциплінарному проступку, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII.

Разом з цим, ВРП зазначила, що зміна кваліфікації допущеного суддею дисциплінарного проступку не є підставою для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді, у зв'язку з чим 24 липня 2018 року прийняла рішення про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 28 березня 2018 року, яким ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Не погоджуючись із таким рішенням ВРП, ОСОБА_3 звернувся до ВеликоїПалати Верховного Суду зі скаргою, що є предметом цього судового розгляду.

23 січня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання представника ВРП РусаковоїІ.Г. про відкладення розгляду скарги ОСОБА_3 у зв'язку з перебуванням на лікарняному представника, уповноваженого представляти інтереси відповідача у даній справі, та зайнятістю інших працівників правового управління секретаріату ВРП у судових засіданнях Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.