Постанова ВП ВС від 21.11.2019 року

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-427сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Золотнікова О. С.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_2 ,

представник Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,

розглянула в судовому засіданнів режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 22 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18 про відмову у притягненні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначив, що Перша Дисциплінарна палати ВРП, з якою погодилася й ВРП, у мотивувальній частині рішення дійшла висновку про вчинення суддею дисциплінарного проступку, проте відмовила у притягненні до відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення судді до відповідальності. На думку скаржника, таке обґрунтування не відповідає дійсності й може дискредитувати авторитет та репутацію його як судді.

3. Скаржник вказав, що ВРП та її дисциплінарний орган не перевірили всіх обставин дисциплінарної справи та дійшли висновків про наявність порушень у діях судді, а також фактично здійснили спробу переглянути судове рішення та оцінити його законність, вказуючи на необґрунтованість висновку суду під час постановлення ухвал про забезпечення позову від 18 лютого та 22 травня 2015 року, що належить виключно до компетенції судів вищих інстанцій, а не органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів.

4. ОСОБА_2 також зазначив, що твердження ВРП про те, що аргументи, наведені в ухвалах про забезпечення позову, є довільними, спростовуються не лише обставинами справи, але й остаточним результатом розгляду справи, доводами нинішнього керівництва Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Сільрада) та доводами судів апеляційної інстанції, які не встановили жодних порушень, за які суддю можна притягнути до відповідальності.

5. На думку скаржника, викладені членами Першої Дисциплінарної палати ВРП висновки не можуть підпадати під дію підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та бути самостійною й достатньою підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки суперечать частині другій вказаної статті, а саме скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалене внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

6. Крім того, Перша Дисциплінарна палата ВРП не мала права встановлювати вину чи невинуватість судді у мотивувальній частині рішення саме у зв`язку із закінченням строку, протягом якого суддю може бути притягнуто до відповідальності.

7. Такі доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18.

Позиція учасників справи

8. 23 липня 2019 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що оскаржуване рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, підстави та мотиви прийняття такого рішення наведені безпосередньо у його тексті.

9. ВРП також зазначила, що не втручалась у суть постановлених судових рішень, не переглядала рішення суду, а лише встановила факт порушення суддею норм матеріального та процесуального права, а також те, що вжиті суддею ОСОБА_2. заходи забезпечення позову жодним чином не були пов`язані із виконанням обов`язку щодо здійснення правосуддя на засадах верховенства права для того, щоб забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також є такими, що порушують засади гарантії незалежності місцевого самоврядування та обов`язок суду діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Крім того, Першою Дисциплінарною палатою ВРП відмовлено у притягненні судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення стосовно судді не обирався, тому доводи позивача щодо неврахування дисциплінарним органом і ВРП принципів пропорційності є безпідставними.

11. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2

12. У відповіді на відзив ОСОБА_2 послався на те, що ВРП без належного обґрунтування стверджує, що відповідні дії судді слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного порушення, що є несумісним зі статусом судді. При цьому ВРП, на думку скаржника, без жодної мотивації дійшла висновку, що суддя ОСОБА_2. порушив норми матеріального та процесуального права, не зазначивши у відзиві, які саме. Дії судді ОСОБА_2. не тільки не призвели до негативних наслідків, а навпаки, мали позитивні наслідки, оскільки були скасовані всі рішення проти позивача у справі № 495/1158/15-а та задоволені всі його вимоги. Скаржник вважає, що суддя не повинен бути покараний за можливі процесуальні порушення за умови прийняття правильного по суті рішення. Крім того, ОСОБА_2 просить застосувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме рішення «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», у пункті 51 якого йдеться про те, що у разі закриття провадження у справі суд не встановлює вину порушника, а у випадку непогодження з практикою ЄСПЛ, звернути увагу на пропорційність покарання судді його фактичним діям.

Рух скарги