Постанова ВП ВС від 21.05.2020 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 11-619сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

представника Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 04 червня 2019 року № 1525/0/15-19 «Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2018 року № 3168/1дп/15-18 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві (скарзі) вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 04 червня 2019 року № 1525/0/15-19 «Про зміну рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2018 року № 3168/1дп/15-18 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зазначила про наявність передбачених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для скасування оспорюваного рішення, оскільки, на її переконання, ВРП не навела в цьому рішенні посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 та мотивів, з яких цей орган дійшов відповідних висновків.

3. Скаржниця наполягає на відсутності в її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», під час розгляду справи № 757/64458/16-к. Зауважує, що статтею 307 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не визначено, яке судове рішення повинен ухвалити слідчий суддя у разі неприбуття на розгляд скарги скаржника, участь якого є обов`язковою, при цьому розгляд справи за його відсутності є порушенням статті 306 КПК, а у випадку залишення такої скарги без розгляду суди апеляційної інстанції, як правило, скасовують такі судові рішення з мотивів відсутності у статті 307 КПК вказівки на можливість їх прийняття. Підстав для відкладення розгляду скарги, на думку судді, не було, водночас заявник мав можливість повторно звернутись із заявою про вчинення кримінального правопорушення та у подальшому звернутися до слідчого судді у випадку порушення його прав.

4. Стосовно справи № 757/5777/15 ОСОБА_1 наголосила на тому, що в ухвалі від 08 червня 2015 року про надання дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення вона виклала всі установлені обставини, надала юридичну оцінку аргументам сторін та наявним доказам, зазначила мотиви відхилення доводів Міністерства юстиції України, у свою чергу, ВРП і її дисциплінарний орган фактично надали оцінку законності цього судового рішення, перебравши на себе повноваження судів вищих інстанцій.

5. З приводу справи № 757/2771/16-к, у якій суддя ОСОБА_1 ухвалою від 25 січня 2016 року поновила в кримінальному провадженні № 32014220000000147 строки подання слідчим клопотання про арешт тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку 15 січня 2016 року в нежитлових приміщеннях магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_1»; наклала арешт на тимчасово вилучене під час цього обшуку майно відповідно до протоколу обшуку та додатків до нього, скаржниця вважає, що ВРП і її дисциплінарний орган також вдалися до аналізу змісту цього судового рішення, надавши критичну оцінку поновленню строків звернення сторони кримінального провадження із клопотанням про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому ОСОБА_1 визнала, що повинна була домогтися надання заперечень, зобов`язати слідчого надати відомості щодо власника майна або відомості про особу у якої це майно було вилучено, однак зауважила, що фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4 використав право на апеляційне оскарження постановленої нею ухвали від 25 січня 2016 року, внаслідок чого це судове рішення було скасоване, тому немає підстав стверджувати про порушення процесуальних прав учасника судового процесу.

6. Крім цього, скаржниця вважає необґрунтованими висновки Першої Дисциплінарної палати ВРП про умисність допущених нею порушень у справах № 757/5777/15-ц та 757/2771/16-к. Вважає, що у справах № 757/64458/16-к та 757/5777/15-ц взагалі не допустила жодних порушень, а у справі № 757/2771/16-к - хоч з її сторони і мала місце недбалість, однак порушення прав ФОП ОСОБА_4 не зазнав, оскарживши ухвалене суддею ОСОБА_1 судове рішення до апеляційного суду.

7. ОСОБА_1 також звернула увагу на те, що 23 квітня 2018 року подала заяву про відставку. З 19 жовтня 2018 року була відсторонена від здійснення правосуддя та у зв`язку із цим позбавлена права на доплати. Таким чином, ВРП, приймаючи 04 червня 2019 року оспорюване рішення і застосовуючи до неї стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, не врахувала того, що суддя ОСОБА_1 на той час уже більше шести місяців була відсторонена від здійснення правосуддя та позбавлена отримання доплат, подала заяву про відставку, а отже, не мала наміру продовжувати здійснення правосуддя, що свідчить про необґрунтованість висновків ВРП щодо потреби проходження нею курсів підвищення кваліфікації. Незважаючи на те, що 11 червня 2019 року ВРП прийняла рішення про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, скаржниця стверджує, що спірне рішення все ж порушує її права.

Позиція ВРП

8. У відзиві на скаргу ВРП заперечує проти доводів судді ОСОБА_1 та просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення її до дисциплінарної відповідальності та необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», для скасування її рішення від 04 червня 2019 року немає.

9. У цілому, наведені у відзиві доводи відтворюють ті мотиви, якими обґрунтовано рішення ВРП.

Рух скарги

10. Ухвалою від 12 серпня 2019 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у справі, залишив скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 04 червня 2019 року № 1525/0/15-19 без руху, надавши скаржниці десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.