Постанова ВП ВС від 20.06.2019 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-468сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

учасників справи:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Склярук Ю. В.,

розглянула в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 9 квітня 2019 року № 1089/0/15-19,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 9 квітня 2019 року № 1089/0/15-19 «Про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 серпня 2018 року № 2475/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення).

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 стверджує, що у дисциплінарного органу ВРП не було підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо неї, оскільки дисциплінарні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Експерт» (далі - ТОВ «ФК «Кредит Експерт», ТОВ відповідно), ТОВ «Сервіс Грейн», ТОВ «Агоропрайм Холдинг» та ТОВ «Агрікор Холдинг» мотивовані незгодою з постановленими нею ухвалами про арешт майна, незгодою з тлумаченням закону, про який зазначено у постановлених суддею ухвалах від 19 грудня 2016 року. ОСОБА_1 вважає, що зміст дисциплінарних скарг зводиться до дублювання рішень суду апеляційної інстанції, постановлених за результатами перегляду прийнятих слідчим суддею Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ухвал від 19 грудня 2016 року. Крім того, скаржник зауважує, що після скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді, ТОВ «Агрікор Холдинг», ТОВ «Агропрайм Холдинг» та ТОВ «Сервіс Грейн» подали заяви про відмову від дисциплінарних скарг.

ОСОБА_1 вважає, що оскільки дисциплінарні скарги адвокатів Драганова Д. М., Тарасенка Д. В., Кізленка В. А. надійшли до ВРП пізніше, вони не можуть бути приєднані до скарги голови Ради адвокатів міста Києва Степ?юка В. С., перевірка якої на дату їх надходження не здійснювалась.

Скаржниця також звертає увагу на те, що такий процесуальний недолік слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1, як зазначення в постановлених 19 грудня 2016 року ухвалах про арешт майна про передачу такого майна на зберігання потерпілій та/або її представникам, не призвів до порушення прав сторін, оскільки був усунутий у встановлений законом спосіб судом вищої інстанції.

ОСОБА_1 вважає, що висновок відповідача про те, що вирішення нею питання про накладення арешту на майно одночасно з питанням про його передачу на відповідальне зберігання іншій стороні кримінального провадження виходить за межі розгляду питання про арешт майна, оскільки рішення щодо речових доказів не є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто перебуває поза межами положень не тільки глави 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яка регулює питання арешту майна, а й розділу ІІ цього Кодексу, яким визначено заходи забезпечення кримінального провадження та підстави їх застосування, не стосується дисциплінарної відповідальності скаржниці та не є підставою для застосування до неї стягнення. Тому ОСОБА_1 наголошує, що ВРП, дійшовши протилежного висновку, використовувала свої повноваження не з тією метою, з якою ці повноваження надані Законом України від 21 грудня 2016 року № 798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ).

Скаржниця стверджує, що несвоєчасне внесення рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) було зумовлене наявністю поважних причин, а саме надмірною завантаженістю судді, яка у грудні 2016 року отримала 14,5 % справ від усіх розподілених за рік.

ОСОБА_1 зазначає, що висновок ВРП про порушення нею статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) щодо порушення права власності товариств є необґрунтованим, оскільки рішення в частині арешту майна не були скасовані, бо відповідають принципам розумності та співмірності обмеження права власності із завданням кримінального провадження.

ОСОБА_1 у скарзі зауважує про те, що до обов`язку судді не належить направлення копій процесуальних документів, та стверджує, що такі порушення зумовлені неналежним виконанням обов`язків секретаря судового засідання, яка була звільнена з посади у зв`язку з її негідною поведінкою та за втручання в систему автоматизованого розподілу. Скаржниця зазначає, що ТОВ «Сервіс Грейн», ТОВ «ФК Кредит Експерт», ТОВ «Агрікор Холдинг» та ТОВ «Агропрайм Холдинг» не були позбавлені права на апеляційне оскарження судових рішень та скористалися таким правом, отримавши копії ухвал від 19 грудня 2016 року через канцелярію суду.

ОСОБА_1 вважає, що ВРП на порушення вимог Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) та Закону № 1798-VІІІ необґрунтовано застосувала до судді такий вид дисциплінарного стягнення як відсторонення від здійснення правосуддя на 6 місяців з подальшим направленням на навчання до Національної школи суддів України, не урахувавши доводів скаржниці щодо спростування висновків ВРП про наявність у її діях дисциплінарного проступку; відсутність у її діях умислу; наявність позитивної характеристики й відсутність дисциплінарних стягнень.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 травня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення цього органу.

Відповідач у своєму відзиві на скаргу просив залишити рішення ВРП без змін та навів доводи щодо відсутності визначених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ підстав для скасування оскаржуваного ОСОБА_1 рішення ВРП.