Постанова ВП ВС від 16.11.2023 року у справі №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

провадження № 11-228сап21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.,

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зейфман І. М.,

представника Вищої ради правосуддя Ізвєкова К. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі також скаржниця) звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 11 травня 2021 року № 989/0/15-21 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 лютого 2021 року № 299/1дп/15-21 про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі -оскаржуване рішення).

2. Це рішення ВРП ОСОБА_1 оскаржує з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

3. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зауважує, що оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

4. На думку скаржниці, висновок ВРП про наявність у її діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), є необґрунтованим та невмотивованим. У її діях відсутній склад зазначеного дисциплінарного проступку, оскільки жодних заяв, клопотань про залучення Полтавської міської ради (далі - Полтавська МР), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України) або про вступ у справу прокуратури щодо цивільних справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 у момент ухвалення рішень про затвердження мирових угод не було подано. Таким чином, на момент розгляду суддею ОСОБА_1 питання про затвердження мирових угод у цих справах Полтавська МР, ДАБІ України не набули статусу учасників справи та не могли користуватися правами і обов`язками, визначеними статтею 41 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Умови затверджених мирових угод не стосувались жодних прав і обов`язків Полтавської МР, ДАБІ України, не містили будь-яких зобов`язань щодо цих суб`єктів. Матеріали цивільних справ № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 не містили доказів, які могли б свідчити про можливе або навіть вірогідне порушення затвердженими мировими угодами прав чи обов`язків Полтавської МР, ДАБІ України.

5. Скаржниця зауважує, що Полтавський апеляційний суд, приймаючи судові рішення про скасування ухвал судді ОСОБА_1 щодо затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, аналізував докази, які були подані Полтавською МР разом з апеляційною скаргою, тобто які не були предметом дослідження у суді першої інстанції та не могли бути враховані під час ухвалення суддею ОСОБА_1 судових рішень у зв`язку з їх відсутністю у матеріалах справи.

6. Під час ухвалення судового рішення у цій справі просить врахувати висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19 та від 15 квітня 2021 року у справі № 11-727сап19.

7. Звертає увагу, що матеріали дисциплінарного провадження не містять жодних доказів умислу або недбалості в діях судді ОСОБА_1 , що, на її переконання, виключає наявність усіх елементів для кваліфікації її дій як дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

8. При цьому скаржниця вважає, що висновок ВРП про те, що ухвали про затвердження мирових угод, постановлені нею у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18, не містять достатнього мотивування, є оціночним судженням, переоцінкою судового рішення та обставин спірних правовідносин. Звертає увагу, що судові рішення у цих справах ухвалювались за результатами підготовчого судового засідання, а не за результатами розгляду справи по суті, стадії дослідження доказів, судових дебатів тощо.

9. ОСОБА_1 стверджує, що ВРП, ухвалюючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення на неї, не вмотивувала та не конкретизувала, у чому полягає нібито допущене нею інше грубе порушення закону.

10. Також скаржниця зазначає, що обов`язковим елементом об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, є істотні негативні наслідки. Однак в оскаржуваному рішенні ВРП відсутнє мотивування істотних негативних наслідків, які настали у результаті ухвалення скаржницею рішень про затвердження мирових угод. Натомість у рішенні ВРП зазначено, що для Полтавської МР та ДАБІ України можуть бути негативні наслідки від ухвалених скаржницею рішень.

11. Окрім цього, ОСОБА_1 зауважує, що оскаржуване рішення ВРП не містить причинного зв`язку між порушенням нею, на думку ВРП, вимог закону в частині затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 та їх наслідками. Наголошує, що на момент розгляду відповідачем питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності ухвали про затвердження мирових угод у цих справах були скасовані, тобто не створювали жодних юридичних наслідків для сторін, у тому числі Полтавської МР та ДАБІ України.

12. Підсумовуючи наведене, скаржниця наголошує, що приймала рішення про затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18 на підставі наявних доказів у матеріалах справ, з урахуванням відсутності будь-яких клопотань про залучення як третіх осіб інших учасників, відсутності доказів, які свідчили б про можливе порушення прав третіх осіб (докази були подані на стадії апеляційного оскарження), та діяла на власний розсуд, обираючи один з варіантів судового рішення (затвердження мирової угоди або відмова в її затвердженні), у тому числі з метою надання доступу до правосуддя позивачу і відповідачу шляхом реалізації їхнього права на мирне врегулювання спору внаслідок укладення мирової угоди. Оскаржуване рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про наявність у її діях під час затвердження мирових угод у справах № 554/2374/18, № 554/3811/18, № 554/3649/18дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

13. Обґрунтовуючи підставу для оскарження рішення ВРП, передбачену пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, ОСОБА_1 зауважує, що Перша Дисциплінарна палата ВРП неналежно повідомила її про засідання, призначене на 10 лютого 2021 року. На її думку, з урахуванням вимог Закону № 1798-VIII про це засідання її слід було повідомити 31 січня 2021 року. Натомість повідомлення про засідання, призначене на 10 лютого 2021 року, Октябрський районний суд міста Полтави отримав лише 04 лютого 2021 року, тобто з порушенням строків, визначених статтею 30 Закону № 1798-VIII. Також скаржниця звертає увагу, що оголошення про її виклик на офіційному вебсайті відповідача було розміщене 01 лютого 2021 року, тобто з порушенням десятиденного строку. Однак ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, цим обставинам не надала належної оцінки.

14. Також просить врахувати, що її не було належним чином повідомлено про засідання ВРП в частині розгляду її скарги, призначене на 11 травня 2021 року. Жодних повідомлень на адресу суду, місця проживання судді про призначення розгляду її скарги на 11 травня 2021 року відповідачем не направлено. Натомість розміщення повідомлення про виклик судді на вебсайті, на думку скаржниці, є альтернативним способом інформування. Наголошує, що 11 травня 2021 року повідомила відповідача про неможливість з`явитися в засідання ВРП через тимчасову непрацездатність. Натомість ВРП не зазначила мотивів віднесення тимчасової непрацездатності до неповажних причин неявки.У такий спосіб, на переконання скаржниці, вона була позбавлена права «бути почутою», надати доводи, пояснення, аргументи.

15. Також з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 11-1239сап19, ОСОБА_1 зазначає, що ВРП та її дисциплінарний орган застосували до неї дисциплінарне стягнення з порушенням принципу пропорційності, не врахувавши всіх критеріїв та обставин, що мали істотне значення для прийняття рішення.