Постанова від 15.02.2024 року у справі №641/2355/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 641/2355/21

провадження № 61-13470св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Міщенко Наталя Валеріївна, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2023 року у складі судді Чайки І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Мальований Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коссе Л. М. (реєстраційний номер 672), відповідачка ОСОБА_2 була власницею квартири АДРЕСА_1 .

З 28 грудня 2001 року разом з ОСОБА_2 у вказаній квартирі мав реєстрацію місця проживання її на той час малолітній син - позивач ОСОБА_1

15 серпня 2005 року на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В. А. (реєстраційний номер № 2-1269), ОСОБА_2 передала у дар квартиру АДРЕСА_1 матері свого співмешканця - відповідачці ОСОБА_3 .

Фактично квартира за договором дарування відповідачами в дар не передавалась і не приймалась.

На даний час у зазначеній квартирі мають зареєстроване місце проживання позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_4 та син відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 .

Позивач вважає, що договір дарування квартири від 15 серпня 2005 року є недійсним на підставі частини шостої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки був укладений з порушенням статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а саме без отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування на відчуження квартири, з порушеннямйогозаконних прав та інтересів, оскільки на той момент він був малолітнім та разом з матір`ю на момент укладення договору був зареєстрований та постійно проживав у вказаній квартирі і продовжує у ній мешкати.

Про існування договору дарування квартири ОСОБА_1 дізнався від відповідачки ОСОБА_2 , яка є його матір`ю, лише 01 липня 2019 року.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 ві, укладений 15 серпня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогій В. А., зареєстрований в реєстрі за № 2-1269.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції