Постанова ВГСУ від 31.10.2016 року у справі №927/417/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року Справа № 927/417/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,перевіривши касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.)на рішенняГосподарського суду Чернігівської області від 15.06.2016 (суддя Моцьор В.В.)у справі№ 927/417/16 Господарського суду Чернігівської областіза позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Демарк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько В.О.провизнання недійсним окремого положення кредитного договору,за участю представників:позивачаОлянчук В.Л., Бойко В.М.,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.06.2016 у справі №927/417/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема ст. 525, 526, 627 - 629 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

20.02.2013 ПАТ "Банк "Демарк" та СВК "Залузький" уклали кредитний договір №1-078. За умовами договору ПАТ "Банк "Демарк" (за договором - банк) відкрив СВК "Залузький" (за договором - позичальник) кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 2400000,00 грн., строком користування до 27.02.2014 та графіком зниження ліміту кредитування, визначеного додатком №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.5.1 договору сторони передбачили, що позичальник за користування кредитом сплачує банку 24% річних. Зазначені відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця.

20.02.2013 сторони уклали договори про внесення змін до кредитного договору №1-078.

Відповідно до договору №1 від 16.04.2013 п. 3.5.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 2700000,00 грн., строком користування до 27.02.2014 та графіком зниження ліміту кредитування, згідно додатку №2 до цього договору". Також п. 7.3 кредитного договору викладено в наступній редакції: "У разі порушення графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку №2 банк переносить залишок непогашеної в строк заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів".

За договором №2 від 30.01.2014 п. 3.5.1 договору викладено в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 2400000,00 грн., строком користування до 30.01.2015 та графіком зниження ліміту кредитування, визначеного додатком №3, який є невід'ємною частиною цього договору".

В договорі №3 від 17.04.2014 п. 3.5.1 договору викладено в наступній редакції: "Відповідно до положень та умов цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 2800000,00 грн. строком користування до 30.01.2015 та графіком зниження ліміту кредитування, визначеного додатком №4, який є невід'ємною частиною цього договору".

Відповідно до договору №4 від 30.07.2014 п. 3.5.1 викладено в наступній редакції: "Позичальник за користування кредитом сплачує банку 24% річних, а з 28.07.2014 - у розмірі 26% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом. Відсотки нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту".

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір є чинним до дати повної сплати позичальником заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цього договору.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів встановлених судом і мають значення для вирішення спору.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 22.10.2015 у справі № 902/80/15 встановлено, що ПАТ "Банк "Демарк" свої зобов'язання за кредитним договором №1-078 від 20.02.2013 виконав в повному обсязі, а саме кредитні кошти в розмірі 4290000,00 грн. перерахував 35-ти траншами на рахунки СВК "Залузький", відповідач, у свою чергу, зобов'язання за договором належним чином не виконував.

Зазначеним рішенням встановлено факт наявності у СВК "Залузький" перед ПАТ "Банк "Демарк" заборгованості, а саме: строкова заборгованість за кредитом складає 400000,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 2100000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 - 190611,07 грн., заборгованість за строковими відсотками за період з 01.10.2014 по 21.01.2015 - 53705,56 грн. Даним рішенням стягнуто з СВК "Залузький" на користь ПАТ "Банк "Демарк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, строкову заборгованість за кредитом - 400000,00 грн., прострочену заборгованість за кредитом - 2100000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 190611,07 грн., заборгованість за строковими відсотками - 53705,56 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків - 7027,36 грн. та пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 79 857,49 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України №66 від 30.01.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Демарк" рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №18 від 30.01.2015 розпочато ліквідаційну процедуру банку.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

Нормами статтей 525, 526, 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання сторонами умов укладеного договору.

Сплата відсотків за користування чужими грошовими коштами передбачена і ст. 536 ЦК України.

За ст.ст. 598, 599 ЦК України припинення зобов'язання можливе на вимогу однієї з сторін і на підставах, встановлених договором або законом, а також виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов'язання у зв'язку з відкликанням або припиненням дії ліцензії кредитора чинним законодавством не передбачено.

Згідно ст. 1054 Параграфа 2 "Кредит" ЦК України ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Параграфа 2 "Кредит" ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.