ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2016 року Справа № 904/6511/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиЛозуватського житлово-комунального підприємства, с. Лозуватка, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.до Лозуватського житлово-комунального підприємства, с. Лозуватка, Дніпропетровська обл.простягнення 143 216, 70 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Міненко В.П.
В С Т А Н О В И В:
Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (далі за текстом - ДПП "Кривбаспромводопостачання") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Лозуватського житлово-комунального підприємства про стягнення 87 628, 32 грн. основної заборгованості, 21 272, 31 грн. пені, 1 478, 59 грн. 3 % річних та 32 837, 48 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з Лозуватського житлово-комунального підприємства на користь ДПП "Кривбаспромводопостачання" заборгованість за спожиту воду в розмірі 87 628, 32 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 837, 48 грн., пеню в розмірі 21 272, 31 грн., 3 % річних в розмірі 1 478, 59 грн. та судовий збір.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту воду, пені, інфляційних втрат та 3 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг і заборгованості відповідача в сумі 87 628, 32 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, актами здачі-приймання наданих послуг та визнано самим відповідачем, а такі послуги на вказану суму в порушення умов Договору в повному обсязі оплачено не було, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у вищевказаній сумі; при цьому, положеннями Договору та чинним законодавством передбачено стягнення пені при несвоєчасній оплаті наданих послуг, яку позивачем вірно нараховано у розмірі 21 272, 31 грн., а заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 32 837, 48 грн. та 3 % річних в розмірі 1 478, 59 грн. не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому вказані обставини не дають правових підстав для звільнення відповідача від сплати вищезазначених нарахувань.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Лозуватське житлово-комунальне підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача основний борг у розмірі 87 628, 32 грн.
ДПП "Кривбаспромводопостачання" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача основний борг у розмірі 87 628, 32 грн.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПП "Кривбаспромводопостачання" (виробник) та Лозуватським житлово-комунальним підприємством (споживач) укладено Договір на централізоване питне водопостачання № 29 від 12.12.2013 року (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого виробник зобов'язався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого постачання питної води до межі розподілу балансової належності мереж виробника, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором, по підключенню Ш500 мм до в/в в/в 2 Ш800 мм (від Артемівської н/с).
Відповідно до п. 3.1.1 Договору обсяг централізованого питного водопостачання визначається за показниками водовимірювальних приладів, встановлених споживачем на межах розподілу балансової належності мереж.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що на момент його укладення тариф на послуги питного водопостачання складає 0, 82 грн. (без ПДВ) за 1 м3. Орієнтована сума Договору на момент його укладення на підставі передбачених п. 2.1 Договору обсягів централізованого питного водопостачання складає 422 136, 00 грн. (з ПДВ). Загальна сума Договору за результатами його виконання визначається фактичним обсягом централізованого питного водопостачання та відповідними рахунками виробника, наданими за умовами Договору.
Розрахунки за послуги централізованого питного водопостачання проводяться споживачем на протязі поточного місяця, в повному обсязі, але не пізніше 06 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 9.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року та вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде письмово заявлено однією із сторін про відмову від Договору або його перегляд. Закінчення строку дії Договору не звільняє споживача від відповідальності за невиконання зобов'язань з оплати отриманих послуг, яке не було виконано в передбачений Договором термін.
Судами також встановлено, що на виконання умов Договору в період з листопада по грудень 2014 року позивачем було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення в загальному обсязі 47 112 м3 технічної води на загальну суму 87 628, 32 грн., що підтверджується актами від 25.11.2014 року та від 24.12.2014 року.
На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки № 002236 від 25.11.2014 року та № 002366 від 24.12.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, в порушення своїх зобов'язань за Договором відповідач надані позивачем послуги не оплатив, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 87 628, 32 грн., що не заперечується і самим відповідачем та стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання умов договору на централізоване питне водопостачання в частині оплати отриманих послуг, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сервисы для юристов