ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2014 року Справа № 908/161/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Коробенка Г.П.,
суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Черних О.В. дов. б/н від 03.02.14
від відповідача: не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2014
у справі № 908/161/14 Господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Лана"
про стягнення 52512,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Лана" про стягнення на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного Кодексу України безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 52 512,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2014 (суддя Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (судді: Шевкова Т.А., Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.), в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що сторони уклали договір у спрощеній формі і спірні грошові кошти відповідач набув на підставі цього договору, тому відсутні підстави для стягнення цих коштів відповідно до вимог ст.ст. 1212, 1213 Цивільного Кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 207, 638, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "СПП Лана" просить судові рішення у справі залишити без змін, як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПП ЛАНА" електронною поштою надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" рахунки-фактури №161001 від 16.01.2013 на суму 27552,00 грн., №171002 від 17.10.2013 на суму 24960,00 грн., як пропозицію оплати яблук некондиційних із визначенням їх кількості та ціни.
У вищевказаних рахунках-фактурах вказано, що для отримання відвантаження товарів покупець повинен надати продавцю належним чином оформлену довіреність, попередньо надіславши її на e-mail або на факс, зазначено, що дані рахунки виставлені по договору №16/10/2013 від 16.10.2013 дійсні до сплати до 30.10.2013.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" перерахувало Товаристу з обмеженою відповідальністю "СПП ЛАНА" на рахунок №26001300044090 в Запорізькому обласному управлінні АТ "ОЩАДБАНК" суму 52512,00 грн. платіжним дорученням №996 від 16.10.2013 суму 27522,00 грн., із призначенням платежу: "оплата за яблуко згідно рах. №161001 від 16.10.2013, у т.ч. ПДВ 20% - 4587,00 грн."; платіжними дорученнями №1020 від 18.10.2013 суму 18972,00 грн., №1029 від 18.10.2013 суму 6018,00 грн., із призначенням платежу: "оплата за яблуко згідно рах. №б/н від 17.10.2013 р., у т.ч. ПДВ 20%".
Господарськими судами також встановлено, що договір №16/10/2013 від 16.10.2013, посилання на який містять вищезазначені рахунки, між сторонами не укладався.
Позивач звертався до відповідача з вимогою б/н б/д та просив відповідача не пізніше 7 календарних днів від дня отримання даної вимоги повернути на розрахунковий рахунок позивача безпідставно отримані кошти в сумі 52512,00 грн. Вказана вимога залишилась без відповіді.
Позивач вважає, що кошти в сумі 52512,00 грн. відповідач набув безпідставно.
Однак, господарськими судами встановлено, що між сторонами фактично укладений договір купівлі-продажу у спрощеній формі (ч.1ст.181 ГК України), оскільки у вищезазначених рахунках-фактурах визначено найменування товару - яблука некондиційні, його кількість та ціна (ч.3 ст. 180 ГК України), а сплачені позивачем кошти є передоплатою за вказаний товар, тому набуті відповідачем кошти є коштами отриманими на підставі цього договору.
Сервисы для юристов