ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2015 року Справа № 9/106-11 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу
Першого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі№ 9/106-11 Господарського суду Київської областіза позовомПрокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо 1. Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, 2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",
треті особи:1. Комунальне підприємство "Ірпінське бюро технічної інвентаризації", 2. Дочірнє підприємство "Санаторій Україна", 3. Федерація професійних спілок України,проскасування рішення, визнання права власності та про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю від прокуратури: Романов Р.О. (посвідчення № 014714),та від представників сторін:від позивача:Федоровський В.Г. (довіреність від 17.09.2014 № 243),від відповідача 1:не з'явились, від відповідача 2:Котік О.С. (довіреність від 26.12.2014 № 26-12/5),від третьої особи 1:не з'явились,від третьої особи 2:не з'явились,від третьої особи 3:Хоменко А.В. (довіреність від 26.12.2014 № 11/01-42/1589),
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у серпні 2011 року звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до виконавчого комітету Ірпінської міської ради та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" та Дочірнього підприємства "Санаторій Україна" про визнання з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 25.07.2000 №207/2 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства "Санаторію Україна"; про визнання права власності на спірний об'єкт за державою в особі Фонду державного майна та про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2011 у справі № 9/106-11 (суддя Сокуренко Л.В.) позов задоволено повністю. Визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради рішення від 25.07.2000 № 207/2 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна Дочірнього підприємства санаторію "Україна" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на І відділення санаторію "Україна" за адресою: смт. Ворзель, вул. К. Лібкнехта, 26, яке складається з таких будівель: літера "А" адміністративно-лікувально-діагностичний корпус, площею 2520,5 кв.м; літера "Б" спальний корпус № 1, площею 1835.1 кв.м; літера "В" їдальня, площею 1997,8 кв.м; літера "Г" спальний корпус№ 2, площею 2010,5 кв.м; літера "Д" овочесхофище, площею 185,1 кв.м; літера "Ж" склад-гаражі, площею 156,0 кв.м; літера "З" склад білизни, площею 75,3 кв.м; літера "К" котельня-пральня, площею 389,5 кв.м; літера "Л" майстерня, площею 134,8 кв.м; літера "М" аеросолярій, площею 39,9 кв.м; літера "М1" житловий будинок-гуртожиток площею 438,1 кв.м; літера "Н" кіферня, площею 67,6 кв.м; літера "О" склад, площею 19,5 кв.м; літера "П", площею 23,1 кв.м; літера "О1" склад; літера "П1" вбиральня; літера "Р" водонапірна вежа; літера "Р1" сарай; літера "С" артсвердловина; літера "С1" сарай; літера "Т" пункт керування артсвердловиною; літера "Т1" сарай; літера "У" бесідка; літера "У1" погріб; літера "Ф" КНС; літера "Х" ТП; літера "Ш" бесідка; літера "Щ" сарай; літера "Ч" чергувальня; літера "Ц" сарай; літера "Ю", "Я" бесідка; літера "Я1" навіс; № 1-12 огорожа; № 13 оглядова яма; № 14-24 зливні ями; І замощення; № 1 № 2 спортивний майданчик; № 25 артсвердловина, балансова вартість якого становить 13620567,07 грн. Витребувано з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" І відділення санаторію "Україна" за адресою: смт. Ворзель, вул. К. Лібкнехта, 26, яке складається з таких будівель: літера "А" адміністративно-лікувально-діагностичний корпус, площею 2520,5 кв.м; літера "Б" спальний корпус № 1, площею 1835.1 кв.м; літера "В" їдальня, площею 1997,8 кв.м; літера "Г" спальний корпус№ 2, площею 2010,5 кв.м; літера "Д" овочесхофище площею 185,1 кв.м; літера "Ж" склад-гаражі, площею 156,0 кв.м; літера "З" склад білизни, площею 75,3 кв.м; літера "К" котельня-пральня, площею 389,5 кв.м; літера "Л" майстерня площею 134,8 кв.м; літера "М" аеросолярій, площею 39,9 кв.м; літера "М1" житловий будинок-гуртожиток площею 438,1 кв.м; літера "Н" кіферня, площею 67,6 кв.м; літера "О" склад, площею 19,5 кв.м; літера "П", площею 23,1 кв.м; літера "О1" склад; літера "П1" вбиральня; літера "Р" водонапірна вежа; літера "Р1" сарай; літера "С" артсвердловина; літера "С1" сарай; літера "Т" пункт керування артсвердловиною; літера "Т1" сарай; літера "У" бесідка; літера "У1" погріб; літера "Ф" КНС; літера "Х" ТП; літера "Ш" бесідка; літера "Щ" сарай; літера "Ч" чергувальня; літера "Ц" сарай; літера "Ю", "Я" бесідка; літера "Я1" навіс; № 1-12 огорожа; № 13 оглядова яма; № 14-24 зливні ями; І замощення; № 1 № 2 спортивний майданчик; № 25 артсвердловина, балансова вартість якого становить 13620567,07 грн. та повернуто його у власність держави в особі Фонду державного майна України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 9/106-11 (у складі колегії суддів: Синиці О.Ф. - головуючого, Зеленіна В.О., Шевченка Е.О.) рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2011 у справі № 9/106-11 Господарського суду Київської області скасовано, і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанову мотивовано тим, що з врахуванням статті 10 Конституції (Основний Закон) України 1978 року, статті 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, статті 97 Цивільного кодексу УРСР, статті 98 Цивільного кодексу УРСР, частини 1 статті 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності", статті 20 Закону УРСР "Про власність", статті 28 Закону УРСР "Про власність", статті 325 Цивільного кодексу України; встановлених судом обставин справи, та беручи до уваги правомірність набуття Федерацією профспілок України майна в порядку правонаступництва від колишньої Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, в тому числі майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян та на інших не заборонених законом підставах, вбачається, що спірний майновий комплекс санаторію "Україна" належав до профспілкового майна, яке до державної власності не відносилось.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 9/106-11 Господарського суду Київської області, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 9/106-11 Господарського суду Київської області, а рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2011 у справі № 9/106-11 Господарського суду Київської області залишити в силі.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, представника позивача, представника відповідача 1, представника третьої особи 3, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинку відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано передати до 01.05.1960 Українській республіканській Раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.
Згідно з пунктом 2 вказаної постанови Ради Міністрів УРСР, майно передавалось профспілковим органам у відання.
Передача спірного майна у відання профспілкам мала місце у період дії Конституції (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937.
Статтею 4 Конституції (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937 встановлено, що економічну основу УРСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що утвердилися внаслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною.
Відповідно до статті 5 Конституції УРСР (1937 року), соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).
Згідно зі статтями 6, 7 Конституції УРСР (1937 року), земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.
Громадські підприємства в колгоспах і кооперативних організаціях з їх живим і мертвим реманентом, продукція, що її виробляють колгоспи та кооперативні організації, так само їх громадські будівлі, становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.
Відповідно до статті 9 Конституції УРСР (1937 року), поруч з соціалістичною системою господарства, яка є панівною формою господарства в УРСР, допускається законом дрібне приватне господарство одноосібних селян і кустарів, яке ґрунтується на особистій праці і виключає експлуатацію чужої праці.
Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937, яка діяла станом на 1960 рік, для будь-яких установ, організацій, підприємств передбачала форму власності на майно лише у вигляді соціалістичної власності.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати, які згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 № 606 передані профспілковим органам, могли бути передані тільки у господарське відання, а не у власність.
Аналогічні положення зазначені у постанові Вищого господарського суду України від 18.05.2011 у справі № 2-12/2394.4-2010.
Право повного господарського відання - це право юридичної особи володіти, користуватися, розпоряджатися майном, яке надано їй власником для здійснення підприємницької діяльності.
Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства (стаття 37 Закону України "Про власність").
Поява цієї правової категорії зумовлена необхідністю розмежування права власності держави і права підприємства щодо виділеного йому державою майна. Відмінність права власності та права господарського відання полягає насамперед у характері цих прав. Право власності є основним, самостійним правом, у той час як право господарського відання насамперед залежить від права власності, то право господарського відання є речовим правом вторинного характеру.
Сервисы для юристов