Постанова ВГСУ від 31.03.2015 року у справі №908/1411/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 908/1411/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі№ 908/1411/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж"

простягнення 286224,59 грн., за участю представників сторін від позивача:Кость О.Г. (довіреність від 18.04.2014 № 14-105), від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 у справі № 908/1411/14 (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 908/1411/14 (у складі колегії суддів: Сіверін В.І. - головуючого, Медуниця О.Є., Терещенко О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму 100000,00 грн. пені, суму 44433,21 грн. 3% річних, 32245,90 грн. інфляційних втрат та 5724,49 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 908/1411/14 Господарського суду Запорізької області, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 908/1411/14 Господарського суду Запорізької області щодо відмови у стягнення 109545,48 грн. пені, і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" (покупець) 28.12.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3742-БО-13, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах договору; газ, що продається за договором, використовується покупцем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1. договору сторонами погоджено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 7601 тис.куб.м.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в пункті 5.2 договору.

Відповідно до пункту 5.5 договору, загальна вартість договору на дату його укладення становить 35433885,74 грн. (з ПДВ).

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом пунктом 6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної

облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Додатковою угодою від 16.07.2013 № 1 до договору сторонами внесено зміни до 5 розділу договору, змінено ціну природного газу з 01.07.2013.

На виконання пункту 2.1 договору позивачем з січня 2013 року по квітень 2013 року, а також з жовтня 2013 року по грудень 2013 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 24091806,41 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2013, від 30.04.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013, які підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством.

Відповідач за поставлений позивачем природний газ розрахувався в повному обсязі, що підтверджується довідкою з операцій за договором, однак в порушення пункту 6.1 договору відповідач несвоєчасно здійснював оплату поставленого природного газу, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 209545,48 грн. пені, 32245,90 грн. інфляційних втрат та 44433,21 грн. 3% річних.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) інфляційні не мають характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суди, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання дійшли до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 44433,21 грн. 3% річних та 32245,90 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.