Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №904/5150/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 904/5150/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від прокуратури:Сіромашенко Р.Л. - за посв. від 09.10.2013р. № 020951від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської областіна рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013р.та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р.у справі№ 904/5150/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпродзержинського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Город на озере"третя особа без самостійних вимог на предмет споруЄлизаветівська сільська рада Петриківського району Дніпропетровської областіпростягнення 107 906,01 грн. збитків.

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація "Город на озере" про стягнення 107 906,01 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, а саме: забору і використання води з підземного джерела - артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013р. (головуючий суддя Кеся Н.Б., судді Колісник І.І., Татарчук В.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. (головуючий суддя Тищик І.В., судді Верхогляд Т.А., Виноградник О.М.), у позові відмовлено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 1, 44, 48, 49 Водного кодексу України, статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. № 37, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, з огляду на те, що прокурором та позивачем не доведено факт здійснення відповідачем забору води з артезіанської свердловини та подальше водопостачання. Крім того місцевий суд виходив з того, що позивачем під час перевірки не було встановлено факту забруднення поверхневих вод, як необхідної підстави для застосування Методики, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, при визначенні розміру збитків за період з 25.08.2009р. по 07.08.2011р.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції прокурор посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 42, 43, 47 - 49, 111 Водного кодексу України, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт здійснення відповідачем спеціального водокористування за відсутності спеціального дозволу.

Від ТОВ "ЖЕО "Город на озере" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора , перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, 23.-24.05.2012р. та 31.01.-08.02.2013р. Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області було проведені позапланові перевірки дотримання ТОВ "ЖЕО "Город на озере" вимог природоохоронного законодавства України, за наслідками яких складено відповідні акти перевірки.

За результатами перевірки було встановлено, що відповідач здійснює забір та використання води з артезіанської свердловини для водопостачання мешканців котеджного містечка "Голубое озеро", розташованого у селі Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 48, 49 Водного кодексу України.

На підставі матеріалів проведених перевірок та наданої відповідачем довідки щодо обсягів спожитої води позивачем згідно положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 37 від 18.05.1995р., проведено розрахунок розміру збитків за самовільне водокористування за період з 23.05.2009р. по 24.08.2009р., який становить 209,75 грн., та у відповідності до приписів Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування за період з 25.08.2009р. по 31.12.2012р., який дорівнює 107 696,29 грн., а всього за період з 23.05.2009р. по 31.12.2012р. - 107 906,01 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт здійснення відповідачем спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Колегія суддів касаційної інстанції визнає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та суперечливими, з огляду на таке.

В силу приписів пункту 9 статті 44, статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи акту від 24.05.2012р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України та акту від 31.01.-08.02.2013р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 31.01.-08.02.2013р., які підписані відповідачем без жодних зауважень і заперечень.