ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 462/558/21
провадження № 51-6410 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 22 лютого 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12020145060000536 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 22 лютого 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 23 жовтня 2022 року приблизно о 08:30, перебуваючи у салоні тролейбуса, що слідує за маршрутом № 32, який у той час стояв на зупинці громадського транспорту «вулиця Низинна», що у м. Львові на вул. Низинній, 11, на ґрунті особистих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не бажаючи пред`являти контролеру ОСОБА_8 квиток, що засвідчує право проїзду у громадському транспорті, різко почав виходити з салону тролейбуса через задні двері. З метою звільнення проходу та отримання можливості вийти, минаючи контролера, шляхом відштовхування її в сторону масою свого тіла, умисно застосував фізичне насильство до останньої, яке виразилося у завданні удару кулаком по зап`ястю правої руки ОСОБА_8 , якою вона трималася за поручень, чим спричинив їй тілесне ушкодження середньої тяжкості.
За встановлених фактичних обставин, дії ОСОБА_6 місцевим судом кваліфіковано як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Залізничного районного суду м. Львова від 22 лютого 2023 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 ставить питання про зміну вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 122 КК на ст. 128 КК і призначити йому покарання в межах санкції цієї статті.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що у діях ОСОБА_6 відсутня суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК, оскільки при виході з тролейбусу, відштовхуючи масою свого тіла потерпілу, яка створила йому перешкоду, він не міг усвідомлювати, що своїми діями спричинить потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості. А тому його дії носять необережний характер, що дає підстави для кваліфікації за ст. 128 КК. З огляду на викладене, стверджує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази прямого чи непрямого умислу у ОСОБА_6 на вчинення злочину, за який його засуджено.
Сервисы для юристов