ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2016 року Справа № 914/656/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.Мза участю представників: позивача Гнатув Є.М. дов. від 04.05.2016 відповідача Якимчук Я.Б. дов. від 01.04.2016 №3-28/2653 третьої особи ОСОБА_6 дов. від 13.04.2016 розглянувши клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференціїТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦентрТорг"під час касаційного провадження за касаційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦентрТорг"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.08.2016у справі№914/656/16 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦенртТорг"доДрогобицької міської ради Львівської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7провизнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядуванняВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦенртТорг" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання недійсним підпункту 2.16 пункту 2 рішення Дрогобицької міської ради № 1666 від 22.07.2015.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.06.2016 (суддя Король М.Р.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Бойко С.М., судді Кравчук Н.М., Якімець Г.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди дійшли висновку про недоведеність позивачем факту порушення його прав на земельну ділянку, а відтак немає правових підстав для визнання підпункту 2.16 пункту 2 рішення 64 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області №1666 від 22.07.2015 недійсним.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено факту порушення його прав на земельну ділянку, відтак немає правових підстав для визнання підпункту 2.16 пункту 2 рішення 64 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області №1666 від 22.07.2015 недійсним.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦентрТорг" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скарго, в якій просись скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2016 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального тn процесуального права, неповним з'ясуванням обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, в неповній мірі дослідженням доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.10.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача,та присутніх у судовому засіданні 30.11.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно пункту 1 договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд від 07.06.2007 (зареєстровано у реєстрі за №507) (а.с.27-29) товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Макфа-Л" зобов'язується передати у власність, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦентрТорг" прийняти і оплатити відповідно до вимог цього договору комплекс будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказане майно знаходиться на земельній ділянці, площею 5,2731 га, яка перебуває у користуванні продавця.
За змістом цього договору не вбачається, що позивач набув права власності на цілісний майновий комплекс в розумінні вимог законодавства та поширення на нього спеціального режиму.
На підтвердження його порушених прав як власника, позивач посилається на те, що все нерухоме майно перебуває у іпотеці згідно із договорами іпотеки №3205 від 12.07.2007 (а.с.32-35) та №906 від 28.03.2008 (а.с.36-41), на все майно позивача накладено арешти згідно постанов слідчого прокуратури Львівської області від 22.01.2010 (а.с.42-45) та від 31.01.2011 (а.с.46) у кримінальній справі №181-0221, а до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про арешт нерухомого майна (відповідно до витягу №30204736 від 03.02.2011 року) (а.с.47).
Постановою господарського суду Львівської області від 11.12.2012 у справі №5015/2599/12 (а.с.50-53) ТОВ "ЛюксорЦентрТорг" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Проте вказані обставини, на які посилався позивач, як на підтвердження порушення свого права власності судами вірно не прийнято до уваги, з огляду на наступне.
Так, підставою подання позову стало те, що суміжна земельна ділянка в частині та якій присвоєно кадастровий номер і згідно рішення органу місцевого самоврядування передана в користування на умовах оренди третій особі накладається на земельну ділянку, на якій і розміщується майно позивача (асфальтове замощення) та яка згідно рішення цього ж органу місцевого самоврядування надавалася йому в користування на умовах оренди, яке ним не реалізоване, і що фактично можливість користування позивачем своєю власністю внаслідок цього суттєво звузилась.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачем не надані правовстановлюючі документи на земельну ділянку, і на момент прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування у позивача не виникло права користування земельною ділянкою на умовах оренди, тобто відсутнє наявне право, яке би підлягало захисту в судовому.
Конституцією України, статтею 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пункту 1.4 рішення Дрогобицької міської ради ХХУІІ сесії п'ятого скликання "Про надання в оренду та продовження терміну оренди земельних ділянок" №814 від 19.02.2009 (а.с.31) Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦентрТорг" надано в користування на умовах оренди земельну ділянку площею 52731 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування викуплених будівель і споруд строком на 3 роки.
Позивач посилався на те, що на виконання пункту 1.4. рішення Дрогобицької міської ради між ТОВ "ЛюксорЦентрТорг" та Дрогобицькою міською радою було укладено договір оренди. Проте, вказані твердження позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані судами попередніх інстанцій з огляду на те, що згідно пояснень органу місцевого самоврядування та Відділу Держгеокадастру у м.Дрогобичі Львівської області за ним не зареєстровано будь-якої земельної ділянки.
Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно пункту 1 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 19.02.2015 (а.с.130) ОСОБА_8 (продавець) продав та передав ОСОБА_7 (покупцю), а останній купив та прийняв від продавця об'єкт незавершеного будівництва адміністративного санітарно-побутового корпусу, літ. А-3, загальною площею 946,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 і належить продавцю на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 30.01.2013 у справі №442/424/2013ц, що спростовує твердження позивача, що третій особі не належало будь-якого нерухомого майна.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31.03.2015 у справі №442/2228/15-ц (а.с.129) задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва дійсним та визнання права власності.
Відповідно до підпункту 2.16 пункту 2 рішення 64 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 22.07.2015 № 1666 (а.с.21), ОСОБА_7 надано в оренду земельну ділянку площею 2940 кв.м. по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного призначення, строком на 3 роки.
На виконання вказаного рішення між ОСОБА_7 та Дрогобицькою міською радою укладено договір оренди землі від 05.08.2015 (а.с.127-128).
Вказані обставини підтверджуються відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.49) станом на 07.08.2015, де зазначено, що орендарем земельної ділянки загальною площею 2940 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування об'єктів громадського та комерційного призначення є ОСОБА_9.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
Сервисы для юристов