Постанова ВГСУ від 30.11.2016 року у справі №907/582/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 907/582/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Стратієнко Л.В., Грека Б.М.,розглянувши касаційну скаргу релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016у справі№ 907/582/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомрелігійної греко-католицької громади "св. Пророка Іллі" дорелігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви проусунення перешкод у користуванні майном за участю представників сторін:

позивача: Граділь Є.В.,

відповідача: Гриньо Д.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Релігійна греко-католицької громада "св. Пророка Іллі" звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його звільнення.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у справі № 907/582/15, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Релігійну громаду Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви усунути перешкоди у користуванні майном - Свято-Іллінським храмом села Ірлява Ужгородського району на користь релігійної греко-католицької громади „св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району шляхом його звільнення.

Постановою Вищого господарського суду від 11.01.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 скасовано, справу № 907/582/15 направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 у справі № 907/582/15 рішення господарського суду Закарпатської області від 04.08.2015 у справі № 907/582/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, релігійна громада Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 скасувати, справу передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №166 від 02.07.1992 зареєстровано статут Релігійної громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району, про що видано відповідне свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №166 від 02.07.1992.

Розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області №297 від 15.09.1992, у відповідності до вимог ст.17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" вирішено повернути у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району Іллінський храм села.

19.03.2015 розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №88 затверджено у новій редакції статут Релігійної греко-католицької громади "св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району, про що видано відповідне свідоцтво про реєстрацію статуту №88/2779 від 19.03.2015.

Відповідно до п.1.1 Статуту Релігійної громади (у новій редакції) зазначено, що Релігійна греко-католицька громада утворена 02.07.1992, а відтак, є правонаступником цивільних прав та обов'язків релігійної громади греко-католицької церкви с. Ірлява Ужгородського району в повному обсязі.

Звертаючись з даним позовом, позивач стверджував, що Свято-Іллінський храм (Іллінський храм) перебуває у власності Релігійної греко-католицької громади "св. Пророка Іллі" с. Ірлява Ужгородського району, що підтверджується розпорядженням Представника Президента України у Закарпатській області №297 від 15.09.1992 та, згідно з довідкою Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (вих.№83а/02-27 від 12.05.2015), знаходиться в селі Ірлява по вул. Шевченка, що є підставою для звільнення відповідачем спірного приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, беручи до уваги розпорядження Представника Президента України №297 від 15.09.1992, яким вирішено повернути у власність позивача храм св. Пророка Іллі (Іллінський храм), що знаходиться в с. Ірлява Закарпатської області, та враховуючи, що відповідач перешкоджав у користуванні зазначеним храмом, вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження існування у позивача права власності на культову будівлю - Свято-Іллінський храм у с. Ірлява позивач посилається на розпорядження Представника Президента України у Закарпатській області №297 від 15.09.1992, яким у відповідності до ст.17 ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації" повернено у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району - Іллінський храм села.

Зазначеним розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області №297 від 15.09.1992 , у відповідності до вимог ст.17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" вирішено повернути у власність релігійній греко-католицькій громаді с. Ірлява Ужгородського району Іллінський храм села.

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Закарпатської області (вих.№Г-62/01-23 від 01.04.2015 року) підтверджується, що в частково збережених документах поземельно - книжного відділу Ужгородського окружного суду в поземельній вкладці №5 с. Ірлява значиться: на парцелі 110 - церковне кладовище на території села площею 1113 кв. сажнів; на парцелі 373 - виноградник в урочищі "Стара гура" площею 722 кв. сажнів; на парцелі 504 - орна земля в урочищі "ІІІ Ньомаш" площею 8 гольдів 220 кв. сажнів; на парцелі 76в - орна земля в урочищі "Під городами" площею 550 кв. сажнів.

Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №5 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці №47 с. Ірлява значиться: на парцелі 117 - орна земля в урочищі "Під городами" площею 1089 кв. сажнів; на парцелі 486 - орна земля в урочищі "ІII Ньомаш" площею 3 гольда 783 кв. сажнів; на парцелі 567 - луг в урочищі "Мочар" площею 1 гольд 1410 кв. сажнів. Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №47 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці №49 с. Ірлява значиться: в на парцелі 42 - будинок №45 з двором та городом загальною площею 1090 кв. сажнів; на парцелі 119 - орна земля в урочищі "Під городами" площею 2 гольда 508 кв. сажнів; на парцелі 484 - орна земля, луг та не плодюча земля в урочищі "ІІІ Ньомаш" загальною площею 15 гольдів 1238 кв. сажнів; на парцелі 569 - луг в урочищі "Мочар" площею 4 гольда 1160 кв. сажнів. Згідно оригінального судового запису (номер та дата не вказані) майно зареєстроване у поземельній вкладці №49 знаходилося у власності греко-католицької церкви с. Ірлява. В поземельній вкладці №124 с. Ірлява на парцелі 568 значиться луг в урочищі "Мочар" площею 1 гольд 1410кв. сажнів. Згідно судовою запису №4077 від 30 квітня 1879 року майно, зареєстроване у поземельній вкладці №124 знаходилося у власності Ірлявської греко-католицької школи.

Відповідно до ст.17 ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації" культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, може передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору. Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.

У відповідності до п.6 постанови Верховної Ради України №988-XII від 23.04.1991 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" Кабінету Міністрів України, Уряду Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям доручено забезпечити відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна з урахуванням: прав релігійних громад, яким належали ці будівлі і майно на момент їх переходу у власність держави; прав релігійних громад, які користуються цими будівлями і майном у встановленому законом порядку; вкладення коштів релігійними громадами у спорядження, переобладнання культової будівлі і тривалості користування нею; наявності у даному населеному пункті (місцевості) інших культових будівель та їх використання релігійними громадами відповідних віровизнань; інших суттєвих обставин у їх сукупності.