Постанова ВГСУ від 30.10.2014 року у справі №904/1831/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 904/1831/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.Ірозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014у справі№ 904/1831/14за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" стягнення 7 184 589,94 грн.за участю представників:позивача: відповідача:Марцина І.В. Крамаренко Г.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 (суддя Євстигнеєва Н.М.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 (судді: Євстигнеєв О.С., Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.), частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" (надалі ТОВ "ДІД Конс") до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (надалі - ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"): з останнього на користь позивача стягнуто 7 184 589,94 грн, з яких 1 861 042,56 грн - 3 % річних, 1 157 982,03 грн - інфляційні втрати, 4 165 565,36 грн - відсотки в розмірі облікової ставки Національного банку України (надалі - НБУ); у решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України, статті 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон).

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2009 у справі № 30/143-08(39/366-07(10/348-06) частково задоволений позов ТОВ "ДІД Конс" до ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль": з відповідача на користь позивача стягнуто 19 000 000,00 грн основного боргу за опротестованими векселями, 1 791 986,30 грн відсотків в розмірі облікової ставки НБУ, 3 463 726,03 грн 3 % річних, 16 454 000,00 грн суму від інфляції, витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500,00 грн і 105,56 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду залишено без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій.

25.02.2010 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2009 у справі № 30/143-08(39/366-07(10/348-06) виданий наказ.

03.11.2010 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу суду на суму 40 735 317,89 грн.

За даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з відповідача на користь позивача стягнуто 272 659,57 грн. Станом на день розгляду справи в господарському суді сума боргу становила 40 462 658,32 грн.

Посилаючись на тривале невиконання відповідачем судового рішення у справі № 30/143-08(39/366-07(10/348-06), позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення 7 184 589,94 грн (з урахуванням пояснень щодо розміру позовних вимог від 13.05.2014).

Задовольняючи позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних за статтею 625 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов законного висновку з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2009 у справі № 30/143-08(39/366-07(10/348-06).

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, прийняте рішення господарського суду, яке набрало законної сили, потребує його виконання. Це є одним із механізмом захисту прав особи, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду про стягнення з відповідача відповідних сум, захистить своє порушене право лише після повного виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Грошові кошти мають властивості бути знеціненими внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим стаття 625 ЦК України закріплює захист права кредитора внаслідок порушення грошового зобов'язання боржником.

Так, згідно з даною статтею боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Указане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 у справі № 12/207.

Отже, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2009 у справі № 30/143-08(39/366-07(10/348-06) зобов'язано відповідача (боржника) виконати свої грошові зобов'язання перед позивачем (кредитором), тому позивач має право отримати грошові кошти, належні йому до сплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.

Колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що після прийняття господарським судом рішення Дніпропетровської області від 16.12.2009 у справі № 30/143-08(39/366-07(10/348-06) про стягнення з відповідача на користь позивача відповідних сум не можуть бути застосовані норми вексельного законодавства, оскільки за вказаним рішенням суду господарським судом уже надана правова оцінки щодо порушення відповідачем зобов'язання стосовно погашення заборгованості за векселями та вирішено питання про стягнення суми боргу та відсотків у розмірі облікової ставки НБУ. У зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 4 165 565,36 грн відсотків у розмірі облікової ставки НБУ. У цій частині судові акти підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "ДІД Конс" щодо стягнення з ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" відсотків у розмірі облікової ставки НБУ у сумі 4 165 565,36 грн.

З урахуванням викладеного, колегією судів касаційної інстанції здійснений розподіл витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.