Постанова ВГСУ від 30.09.2015 року у справі №921/152/15-г/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 921/152/15-г/8

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.06.2015у справі№ 921/152/15-г/8Господарського судуТернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення заборгованості в сумі 73817,33 грнза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.09.2015 № 02-05/720 для розгляду касаційної скарги у справі №921/152/15-г/8, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 30.09.2015, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2015 у справі №921/152/15-г/8 (суддя Гирила І.М.) провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Давид Л.Л., судді - Данко Л.С., Кордюк Г.Т.) ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2015 у справі №921/152/15-г/8 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 73817,33 грн з підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування від 04.01.2013.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з перерахуванням позивачу 23.03.2015 боргу за квитанцією № 0.0.364956933.1 на суму 73817,33 грн про сплату заборгованості по справі №921/152/15-г/8.

Позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, 25.03.2015 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості уточнити позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2015 розгляд справи відкладено на 06.04.2015 та зобов'язано позивача до дати проведення судового засідання надати (надіслати) суду спростування/визнання факту погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості та відшкодування судового збору.

При цьому, як зазначає суд, представник позивача в судовому засіданні 25.03.2015 зазначив, що кошти в сумі 73817,33 грн відповідачем внесені на загальний рахунок банку, а не на рахунок, призначений для погашення заборгованості за кредитним договором. Відомості про повне погашення заборгованості за договором від 04.01.2013 у банку станом на 25.03.2015 відсутні.

Позивач 06.04.2015 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника банку в іншому судовому процесі та надав розрахунок заборгованості відповідача станом на 24.03.2015.

Розглянувши вищенаведені клопотання сторін, надавши оцінку позовних вимогам позивача про стягнення заборгованості в сумі 73817,33 грн та запереченням відповідача, взявши до уваги надані відповідачем квитанцію від 23.03.2015 №0.0.364956933.1 на суму 73817,33 грн та розрахунок заборгованості відповідача станом на 24.03.2015 дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд виходив з того, що заявлена позивачем сума заборгованості 73817,33 грн сформована станом на 28.11.2014 і відповідачем ця сума перерахована позивачу за квитанцією від 23.03.2015 №0.0.364956933.1 на рахунок банку, який вказано у договорі банківського обслуговування від 04.01.2013.

При цьому, розрахунок заборгованості, наданий відповідачем 06.04.2015 сформований станом на 24.03.2015 і інших документів, які витребовувались судом (ухвала від 25.03.2015) відповідач не надав.

Що стосується клопотання позивача від 06.04.2015 про відкладення розгляду справи, то суд його відхилив, врахувавши при цьому права та обов'язки сторін та зважаючи на строки розгляду справи, встановлені ГПК України. Окрім того, позивачу було надано можливість надати документи, про які він заявляв в своєму клопотанні від 25.03.2015 (ухвала від 25.03.2015), однак останній своїм правом не скористався.

Здійснюючи перегляд ухвали в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для її скасування та направлення справи на розгляд. Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що квитанція від 23.03.2015 №0.0.364956933.1 не відповідає вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки запис в графі "призначення платежу" - "готівкові надходження власних коштів по заборгованості у справі №921/152/15-г/8 від 10.02.2015 року" не відображає чіткого змісту призначення цього платежу.

Суд звернув увагу, що представник позивача зазначав, що кошти в сумі 73817,33 грн внесені відповідачем на загальний рахунок банку, а не на рахунок, призначений для погашення заборгованості за кредитним договором і відомості про повне погашення заборгованості за договором від 04.01.2013 у банку станом на 25.03.2015 відсутні.

До того ж, представник позивача надав суду розрахунок заборгованості станом на 24.03.2015, згідно якого заборгованість є непогашеною.