Постанова ВГСУ від 30.09.2015 року у справі №910/27007/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/27007/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д.(доповідач),суддіБондаря С.В.,суддіВовка І.В.,за участю представників сторін: від позивачаРукавіциної Я.Ю.,від відповідачаСудденко Г.Г., Присяжного В.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс"на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 рокуу справі № 910/27007/14 Господарського суду міста Києваза первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс"простягнення 7147,75 грнта за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС"простягнення 7403,51 грнВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" (надалі - ТОВ "БМ ТРАНС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імператор-Автотранс" (надалі - ТОВ "Імператор-Автотранс") про стягнення заборгованості в розмірі 7147,75 грн, з яких: 5192,00 грн - основний борг, 796,00 грн - збільшення суми боргу у зв'язку зі зміною курсу дол. США, 277,20 грн - пеня, 685,70 грн - штраф за прострочення оплати на строк більше 20 календарних днів, 32,28 грн - 3% річних, 164,57 грн - збитки від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажу № 78 від 02.07.2012 року щодо оплати вартості послуг з організації і виконання перевезень вантажу автомобільним транспортом відповідно до рахунку № 645 від 16.09.2014 року, виставленого на підставі заявки від 28.08.2014 року.

Заперечуючи проти позову ТОВ "Імператор-Автотранс" звернулося із зустрічним позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "БМ ТРАНС" 5192,00 грн штрафних санкцій, в тому числі: 4543,00 грн - сума штрафу, що станом на 16.09.2014 року еквівалентна 350 дол. США, і нарахована відповідно до п. 3 заявки від 28.08.2014 року за прострочення перевізником доставки вантажу, 649,00 грн сума штрафу, що станом на 16.09.2014 року еквівалентна 50 дол. США, і нарахована відповідно до п. 6 заявки від 28.08.2014 року за ненадання водієм оригіналу інвойсу.

09.02.2015 року позивач за зустрічним позовом збільшив позовні вимоги і просив у зв'язку з затримкою сплати штрафних санкцій в розмірі 5192,00 грн стягнути з відповідача за зустрічним позовом також 316,78 грн - пеню, що нарахована відповідно до п. 5.5 договору за період з 23.09.2014 року по 16.12.2014 року, 519,20 грн штраф відповідно до п. 5.5 договору, 36,27 грн - 3 % річних та 223,26 грн інфляційні збитки, що нараховані за період з 23.09.2014 року по 16.12.2014 року на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК - України), а також відповідно до п. 8.11 договору 1116,00 грн збільшення суми штрафних у зв'язку зі зміною курсу дол. США. Загальна сума всіх зустрічних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить 7403,51 грн.

ТОВ "БМ ТРАНС" просило відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що він виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, вантаж був доставлений вантажоодержувачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR № 240116809 від 01.09.2014 року. Відповідач за зустрічним позовом стверджував, що в погодженому між сторонами договорі, умови якого є пріоритетними, не передбачені штрафні санкції за прострочення доставки вантажу та ненадання оригіналу інвойсу, і відповідно п. 2.2.8 договору у випадку простою автомобіля на кордоні з причин, що не залежать від перевізника та експедитора (черга, закриття кордонів), термін доставки вантажу автоматично збільшується на час простою. Проти вимог, які заявлені у заяві про збільшення зустрічних позовних вимог, ТОВ "БМ ТРАНС" також заперечувало, посилаючись на безпідставність нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 5.5 договору, оскільки цим пунктом передбачена відповідальність експедитора за затримку оплати вартості послуг перевізника. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що норми ст. 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 року (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Алданова С.О. (доповідач), судді Коршун Н.М., Дикунська С.Я.), первісний позов задоволено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Імператор-Автотранс" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, відшкодувати йому судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі в 2740,50 грн, а також адвокатські послуги в розмірі 2000,00 грн. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи; безпідставне неврахування ними тієї обставини, що відповідно до п. 2.2.1 договору, прийняття перевізником пропозиції про укладення договору є штамп на "Замовленні на перевезення"; помилкове звільнення перевізника від відповідальності за прострочку доставки вантажів за відсутності доказів простою вантажу на кордоні з причин, що не залежали від перевізника, як це передбачено у п. 2.2.8 договору; необґрунтоване нарахування збільшення суми боргу у зв'язку зі зміною курсу дол. США; помилкове стягнення пені, що перевищує граничний розмір, який встановлений у ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; порушення норм ст.ст. 42, 43, 32, 36, 43 ГПК України.

ТОВ "БМ ТРАНС" подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 02.07.2012 року між сторонами було укладено договір перевезення вантажу № 78 (надалі - договір), за умовами якого перевізник - ТОВ "БМ Транс" взяло на себе зобов'язання надати на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення" експедитора - ТОВ "Імператор-Автотранс" послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також у міських та міжміських сполученнях по території України.

Господарські суди встановили, що на виконання договору ТОВ "БМ Транс" було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 240116809 від 01.09.2014 року з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (ТОВ "Німецьке індустріальне представництво"). Відповідно до рахунку - фактури № 645 від 16.09.2014 року загальна вартість послуг перевезення за вказаним договором становить 13757,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог та стягуючи з ТОВ "Імператор-Автотранс" на користь ТОВ "БМ Транс" 5192,00 грн - основний борг, 796,00 грн - збільшення суми боргу у зв'язку зі зміною курсу дол. США, 277,20 грн - пеня, 685,70 грн - штраф за прострочення оплати на строк більше 20 календарних днів, 32,28 грн - 3% річних, 164,57 грн - збитки від інфляції, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до п.п. 3.1, 4.1 договору експедитор зобов'язаний був оплатити послуги за перевезення протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку - фактури, проте, порушуючи умови договору він розрахувався частково, і у нього виникла заборгованість в сумі 5192,00 грн, тому відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 625, 909 ЦК України та ст.ст. 192, 193 ГК України зобов'язаний сплати цю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми, а також у зв'язку з порушення строків розрахунків сплати штрафні санкції відповідно до п. 5.5 договору.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення перевезення вантажу та видачу його вантажоодержувачу у місці призначення, і підстави для звільнення експедитора від обов'язку сплатити за перевезення вантажу встановлену плату відсутні, навіть, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, оскільки у такому випадку, якщо прострочення мало місце з вини перевізника, настають інші правові наслідки, зокрема, сплата штрафних санкцій в розмірі, передбаченому договором, відшкодування збитків (відповідно до п. 5 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі - Конвенція) у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення), Вищий господарський суд України вважає, що висновки суду про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу 5192,00 грн, пені 277,20 грн, штрафу за прострочення оплати на строк більше 20 календарних днів 685,70 грн, 3% річних 32,28 грн, збитків від інфляції в розмір 164,57 грн є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування або зміни рішення суду в цій частині відсутні.

Доводи касаційної скарги про помилкове стягнення судом пені, що перевищує граничний розмір, який встановлений у ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки розрахунок пені, позивач за первісним позовом, визначив, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Такий розмір пені сторони погодили у п. 5.5 договору, що відповідає положенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Одночасно, Вищий господарський суд України погоджується з твердженнями заявника касаційної скарги щодо безпідставного стягнення з нього 796,00 грн збільшення суми боргу у зв'язку зі зміною курсу дол. США, виходячи з таких підстав.

У ч. 1 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в "Замовленнях на перевезення" і вказуються у рахунках-фактурах перевізника. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рахунком - фактури № 645 від 16.09.2014 року загальна вартість послуг перевезення за вказаним договором становить 13757,00 грн. У призначенні платежу у цьому рахунку значиться: "міжнародні автоперевезення за грн а/м 14288КА/16288КА, по маршруту: Stuhr, Hamburg (D) - м. Київ (UA), рейс виконано 16.09.2014 року, згідно заяви від 28.08.2014 року. Відповідно до цієї заявки фрахтова сума становить: "820 Євро по курсу НБУ на день довідки в грн".

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. У п. 3.2 договору сторони погодили, що у випадку, якщо сторонами в "Замовленні на перевезення" визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату розвантаження.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У п. 8.11 договору, на який посилаються суди та позивач за первісним позовом при визначенні "збільшення суми боргу у зв'язку зі зміною курсу дол. США", сторони погодили, що суми вказані у цьому договорі змінюються у випадку зміни курсу української гривні до долара США більш ніж на 10%.

Разом з цим, суди безпідставно не врахували, що у договорі не передбачено, на скільки та яким чином у такому випадку змінюються суми, що вказані договорі, і позивач за первісним позовом, не зважаючи на те, що у "Замовленні на перевезення" від 28.08.2015 року сторони встановили грошовий еквівалент зобов'язання в євро і погодили порядок визначення фрахтової суми, що підлягає сплаті у гривнях, зокрема: "по курсу НБУ на день довідки", а не на день платежу, здійснив нарахування збільшення суми боргу у зв'язку зі зміною курсу дол. США, за формулою (співвідношення курсу долара США станом на момент виставлення рахунку до курсу долара США станом на момент звернення до суду з позовом), що не узгоджена у договорі. Тобто, перевізник фактично змінив в односторонньому порядку умови договору, не дотримавшись при цьому передбаченого ст. 188 ГК України порядку внесення змін до договору щодо ціни позову, та порушивши норми ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Оскільки обставини справи не потребують додаткового дослідження, і, матеріалами справи достовірно підтверджено відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ "Імператор-Автотранс" 796,00 грн збільшення суми боргу у зв'язку зі зміною курсу дол. США, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд в цій частині та постановити про скасування судових рішень відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Що стосується зустрічного позову суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для стягнення 4543,00 грн, що станом на 16.09.2014 року еквівалентно 350 дол. США, - штрафу, який нарахований за прострочення перевізником доставки вантажу, та 649,00 грн, що станом на 16.09.2014 року еквівалентно 50 дол. США, - штрафу, який нарахована за ненадання водієм оригіналу інвойсу, відсутні, оскільки умовами договору, на підставі якого здійснювались перевезення вантажу за накладною CMR № 240116809 від 01.09.2014 року, не були передбачені штрафні санкції за прострочення доставки вантажу за кожен день прострочення та доставку вантажу з копіями інвойсу, а п. 2.2.8. договору передбачено, що у випадку простою автомобіля на кордоні з причини, що не залежить від перевізника та експедитора (черга, закриття кордонів), термін доставки вантажу автоматично збільшується на час простою. Зустрічні позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, нарахованих відповідно до п. 5.5 договору, суд відхилив, оскільки зазначений пункт договору передбачає нарахування пені та вказаного штрафу на суму заборгованості у випадку затримки оплати експедитором перевізнику за надані останнім послуги перевезення вантажу. Крім того, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом не мав право на нарахування на заявлену до стягнення суму 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки відповідач за зустрічним позовом не має перед позивачем грошових зобов'язань в розумінні ст. 625 ЦК України.

Вищий господарський суд України вважає, що висновки суду про відмову у задоволенні зустрічного позову щодо стягнення з ТОВ "БМ Транс" на користь ТОВ "Імператор-Автотранс" 316,78 грн - пені, що нарахована відповідно до п. 5.5 договору за період з 23.09.2014 року по 16.12.2014 року, 519,20 грн - штрафу відповідно до п. 5.5 договору, 36,27 грн - 3 % річних та 223,26 грн - інфляційні збитки, що нараховані за період з 23.09.2014 року по 16.12.2014 року на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК - України), а також 1116,00 грн збільшення суми штрафних санкцій у зв'язку зі зміною курсу дол. США (відповідно до п. 8.11 договору) є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування або зміни рішення суду в цій частині відсутні.