Постанова ВГСУ від 30.09.2015 року у справі №904/10297/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 904/10297/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Ковальчук Д.Ю. (дов. від 29.09.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015у справі № 904/10297/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДніпродзержинської міської ради Дніпропетровської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс"простягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою у сумі 61 090,38 грн.

В С Т А Н О В И В:

Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" про стягнення збитків у сумі 61 090,38 грн, завданих використанням земельної ділянки.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Міжрегіонального третейського суду від 30.10.2006 р. у справі № 02/0406 за товариством з обмеженою відповідальністю "Макротекс" визнано право власності на будівлю цеху котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів № 1 загальною площею 10 940,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

24.07.2013 р. відповідач вказане приміщення цеху продав гр. ОСОБА_5

Однак, за час користування приміщенням цеху з 30.10.2006 р. по 24.07.2013 р. відповідач ніяких дій з оформлення документів на користування земельною ділянкою не вчинив, договір оренди не уклав.

В позовних вимогах позивач посилається на приписи ст.ст. 12, 116, 122, 123, 125, 126, 152, 189, 206, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 269, 270, 287, 288 Податкового кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 142, 143, 144, 145 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Макротекс" зауважує про те, що у його діях відсутній елемент складу цивільного правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 623, ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Вказує, що обставини щодо відсутності вини у заподіянні збитків були встановлені у справі №14/5005/10209/2012 за позовом прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" про стягнення збитків щодо сплати орендної плати за спірну земельну ділянку.

Також зазначає про те, що нарахування Департаментом комунальної власності та земельних відносин недоотриманої орендної плати виходячи із площі земельної ділянки - 20190 кв.м. є необґрунтованим, адже до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс", відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, перейшло право власності на будівлю площею 10940,4 кв.м., а акт обстеження земельної ділянки від 28.03.2013 р., площею 2,0190 га не є доказом фактичного використання відповідачем земельної ділянки.

У додаткових поясненнях Дніпродзержинська міська рада висловлює свою позицію стосовно доводів викладених у відзиві, посилаючись при цьому на положення ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 125, 126, 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про охорону земель", п. ї ч. 1 ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. б ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 р. у даній справі (суддя Ліпинський О.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, до того ж не доведено розмір заявлених до стягнення збитків, адже в матеріалах справи відсутні докази того, що саме земельна ділянка площею 2,0190 га використовується відповідачем.

В своєму рішенні місцевий суд посилається на ч. 1 ст. 124, 125, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, а також ст. 22 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням, Дніпродзержинська міська рада звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначила про порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, відповідно до якого земельні платежі власником нерухомого майна повинні сплачуватись з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; ч. 1 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", яким встановлено, що максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Також, міська рада зазначила, що 24.01.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Макротекс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Землеустрій" укладений договір № 21/36 про підготовку технічної документації із землеустрою й відновленню меж земельної ділянки в натурі, термін виконання робіт по якому встановлений до 24.07.2008 р.

Крім того, в апеляційній скарзі Дніпродзержинська міська рада посилається на ст. 152 Земельного кодексу України, якою передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За апеляційною скаргою Дніпродзержинської міської ради, Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 08.06.2015 р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Чохи Л.В., суддів Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 р. скасував, позовні вимоги Дніпродзержинської міської ради задовольнив. Стягнув на користь Дніпродзержинської міської ради збитки у сумі 61 090,38 грн.

В постанові судом апеляційної інстанції було встановлено факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, вказано про те, що при наявності у відповідача необхідних документів він не звернувся до територіального органу держземагенства для їх реєстрації та присвоєння кадастрового номеру, а також не звернувся до міської ради для укладення договору оренди.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що використання відповідачем земельної ділянки без правового оформлення, позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

Свою постанову суд апеляційної інстанції обґрунтовує приписами ст.ст. 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 1166, 1193 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про землеустрій", ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та вимог статті Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макротекс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2015 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Макротекс" посилається на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, порушення ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а також протиправне не застосування ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на касаційну скаргу Дніпродзержинська міська рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макротекс" та додатково надає пояснення по справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. касаційну скаргу у справі №904/10297/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.