Постанова ВГСУ від 30.09.2014 року у справі №916/1223/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 916/1223/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р.у справі№ 916/1223/14 господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" простягнення 103210,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Тимофієнко О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 103210,99 грн. заборгованості по оплаті за користування сервітутом.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач порушив умови договору щодо оплати права обмеженого користування гідротехнічною спорудою, розташованою в акваторії порту, а саме, причалом №7 довжиною 220 метрів (архівний номер паспорту 84719) за вересень - грудень 2013.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року у справі № 916/1223/14, позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 103210,99 грн. заборгованості та 2064,21 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 та рішення місцевого господарського суду від 16.06.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2013 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії (Власник) та Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Сервітуарій) було укладено Договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) №642-0/ 102-П-ІЛФ-13, за умовами якого, Власник, на визначених договором умовах оплати, надає Сервітуарію право обмеженого користування належними Власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №7, довжиною 200,00 м, архівний номер паспорту 84719 (п.1.1. Договору).

Договір без будь-яких зауважень підписано уповноваженими представниками сторін: від ДП "Іллічівський морський торговельний порт" - директором ДП "ІМТП" Ю.Ю. Крук, від ЮФ ДП "АМПУ" - в.о. начальника ІФ ДП "АМПУ" О.Є. Кошелевим, завірено печатками підприємств.

Оплата сервітуту здійснюється Сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку Власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці (п. 2.3.Договору).

Сервітуарій зобов'язаний в т.ч. своєчасно та на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом (п.3.2. Договору).

Власник має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно до розділу 2 цього договору (п.3.3. Договору).

Власник зобов'язаний надати на умовах цього Договору Сервітуарію обмежене право користування причалом, визначеним п.1.1. договору (п.3.4. Договору).

За невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.4.1. Договору).

Цей договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами, починаючи з 21.08.2013 відповідно до ст. 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013р., але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач умови Договору виконав у повному обсязі та виставив відповідачу рахунки по оплаті (використання причалу) на загальну суму 103 210,99 грн.

Відповідно до умов Договору, оплата сервітуту здійснюється Сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку власника. Сума щомісячного платежу розраховується, виходячи з кількості днів у звітному місяці.

Відповідач виставлені рахунки не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 103210,99 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд , виходив з того, що позивач довів факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором майнового сервітуту, а також наявність в останнього заборгованості в розмірі 103 210,99 грн, тому позовні вимоги є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Як правильно зазначено судами попередніх судових інстанцій, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Як зазначено у Статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 Господарського кодексу України, п.4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.