ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2014 року Справа № 903/91/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014у справі№ 903/91/14 господарського суду Волинської областіза позовомПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: за участю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області 1. Волинська обласна державна адміністрація 2. Управління культури Волинської обласної державної адміністрації Прокуратури Волинської області провизнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998 за участю представників сторін
прокуратури: Гудименко Ю.В.,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Замковий О.В.,
третьої особи 1: не з'явився,
третьої особи 2: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
ПП "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області про визнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.14 року у справі №903/91/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014, відмовлено у задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПП "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 та рішення місцевого господарського суду від 13.03.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.01.1998 між Відділом охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації та ПП "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" був укладений охоронно-орендний договір на використання пам'ятника архітектури - келії монастиря Бернардинів (ох.№ 76/2), розташованої по пр. Волі, 2 у м. Луцьку, для використання її під магазин "Валентина" строком дії до 01.01.2013 .
14.05.2009 сторонами укладено додатковий договір до договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ, з терміном дії до 30.04.2012 включно, яким за домовленістю обох сторін змінено певні положення договору, зокрема, орендодавця, яким визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, що заперечує позивач під час розгляду справи.
Пунктом 7.1 додаткового договору передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю згідно з листом Волинської обласної державної адміністрації від 07.05.2009 № 2338/56/2-09 в оренду майно згідно з додатковим договором по акту приймання-передавання майна, який підписується одночасно з додатковим договором.
На виконання п.2.4 додаткового договору 14.05.2009 між сторонами підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що відповідно до його пункту 11 є додатком до додаткового договору, його невід'ємною частиною.
Підставами для визнання недійсним додаткового договору позивач вважав відсутність дозволу на його укладення з огляду на об'єкт оренди з особливим статусом - пам'ятки архітектури національного значення; лист-згода Волинської обласної державної адміністрації від 07.05.2009 № 2338/56/2-09 не є належним доказом у справі.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відсутні будь-які правові підстави для визнання додаткового договору за умови дотримання загальних вимог укладення договорів, передбачених статтею 203 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.
Згідно з п.1 ст.19 Закону місцева державна адміністрація, зокрема, здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління.
Особливості управління об'єктами, зокрема, державної власності у сфері охорони культурної спадщини визначаються Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. № 1805-III .
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №1805-III пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, приміщення келій колишнього монастиря Бернардинів (літера А-3) заг. пл.2 783,5 кв.м, які розташовані на пр. Волі, 2 у м.Луцьку, є державною власністю, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом від 12.02.2009 серії АВ №886873 про право власності, виданим на підставі рішення Виконкому Луцької міськради від 05.02.2009 р. №74-16.
Відповідно до п.1.1 додаткового договору балансоутримувачем об'єкта оренди є Волинська єпархія Української православної церкви Київського патріархату.
Згідно з відомостями свідоцтва від 12.02.2009 серії АВ №886873 про право власності, органом управління приміщень келій колишнього монастиря Бернардинів, як об'єкта державної власності, визначено місцевий орган державної виконавчої влади - Волинську облдержадміністрацію.
Сервисы для юристов