Постанова ВГСУ від 30.08.2016 року у справі №904/632/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 904/632/15 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Гоголь Т.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд"на постановувід 06.06.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/632/15за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення завданої шкоди в порядку регресу,за участю представників: позивача - ОСОБА_6відповідача 1 - відповідача 2 -ОСОБА_7 ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2016 у справі №904/632/15 (суддя Петрова В.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" (далі-відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі-відповідач-1) про солідарне стягнення з відповідачів завданої шкоди в порядку регресу в загальній сумі 27876,00грн.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 06.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Подобєд І.М., судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.) рішення місцевого господарського суду скасував, прийнявши нове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно на користь позивача суму 27600,00грн на відшкодування завданої шкоди в порядку регресу та відмовивши в решті позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у справі, в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 42, 35, 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України.

Зокрема, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд безпідставно зазначив про преюдиціальність обставин знаходження належного ОСОБА_8 майна у приміщенні магазину "Квадратний метр" та обмеження доступу до зазначеного майна ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відповідачами, встановлених в рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області в справі №182/5328/13-ц, оскільки, за твердженням скаржника, під час розгляду вказаної цивільної справи суд не встановлював факту протиправного обмеження доступу позивача до спірного приміщення магазину, а надав лише правову оцінку таким обставинам.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 19.07.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голівуд" в особі директора ОСОБА_5 (сторона-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Акцепт" в особі директора ОСОБА_8 (сторона-2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (сторона-3) було укладено договір про сумісну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти в сфері розвитку торгівлі та послуг для мешканців міста Нікополь та Нікопольського району, для досягнення наступних спільних цілей: створення нових робочих місць; зміна відношення до підприємництва, а слідом і до ринкових відносин узагалі; проведення косметичного та капітального ремонту та використання існуючих торгівельних приміщень за призначенням (п.1 договору); сторона-1 за цим договором зобов'язується: звільнити та надати в термін 7 днів з дня підписання даного договору існуюче приміщення площею 187 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ "Голівуд"; оформити договір оренди зі стороною-3 в термін 7 днів з дня підписання даного договору (п. 3.1, п 3.4 договору).

26.07.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю "Голівуд" (наймодавець) та ОСОБА_4 (наймач) підписали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, за умовами якого з метою ефективного використання нерухомого майна та на виконання раніше підписаного договору про спільну діяльність наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що належить ТОВ "Голівуд" і знаходиться на балансі наймодавця, а саме - частину нежитлового приміщення (майно) загальною площею 187,0 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 договору); майно передається в найм (оренду) з метою використання його під розміщення магазину товарів для ремонтно-оздоблювальних робіт, товарів та обладнання для дому (п.1.2 договору); договір укладено з 26.07.2006 до 31.12.2009 (п.8.1 договору).

04.01.2007 між ОСОБА_8 (депонент) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір відповідального зберігання з правом використання, за умовами якого депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне безкоштовне зберігання майно, що є приватною власністю ОСОБА_8 (п.1.1 договору); депонент передає майно виконавцю згідно акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, передача майна здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, приміщення магазину "Квадратний метр" (п.1.2 договору); вартість майна, переданого на зберігання, визначається згідно акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п.1.3 договору); строк зберігання: до 31.12.2009 (п.1.4 договору); виконавець зобов'язаний: вжити усі необхідні заходи для забезпечення зберігання майна в належному стані у період дії даного договору; нести повну відповідальність за втрату або пошкодження майна депонента, яке знаходиться у нього, незалежно від причин пошкодження або втрати, з моменту отримання майна від депонента до закінчення строку його зберігання (п.2.1.1, п. 2.1.2 договору).

05.01.2007 за актом приймання-передачі виконавець прийняв від депонента на відповідальне зберігання торгово-виставкове обладнання та оргтехніку на загальну суму 27600,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначене майно передано депонентом в магазині "Квадратний метр" у будинку №32а по вул. Електрометалургів у м. Нікополь Дніпропетровської області.

10.10.2013 Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області розглянув справу №182/5328/13-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування вартості майна, яке було передане останньому за договором відповідального зберігання з правом користування від 04.01.2007. Вказаним рішенням з ОСОБА_4 стягнено на користь ОСОБА_8 вартість переданого на відповідальне зберігання майна у розмірі 27600,00грн та судові витрати у розмірі 276,00грн, оскільки ОСОБА_4 не зберіг майно належним чином.

Зазначаючи про те, що під час розгляду зазначеної вище цивільної справи судом було встановлено, зокрема, обставини обмеження Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" доступу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до приміщення за адресою: вул. Електрометалургів, 32а у м. Нікополь, тобто факт втрати ОСОБА_4 належного ОСОБА_8 майна з вини третіх осіб - ТОВ "Голівуд" та директора цього товариства, вказуючи також, що стягнена за судовим рішенням у справі №182/5328/13-ц сума була повністю відшкодована ОСОБА_8, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Голівуд" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 завданої шкоди в сумі 27876,00грн в порядку регресу, з яких: 27600,00грн сума відшкодована позивачем ОСОБА_8 як вартість втраченого майна та 276,00грн відшкодованих позивачем ОСОБА_8 судових витрат по справі №182/5328/13-ц, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 22, 1166, 1191, 1193 ЦК України, ст. 228, 229 ГК України.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд обмежився посиланням на те, що вимоги позивача не є регресними, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи за скаргою позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 у цивільній справі №182/5328/13-ц встановлений розмір збитків у сумі 27600,00грн, які були завдані поклажедавцю (ОСОБА_8.) та підлягають відшкодуванню за рахунок зберігача (ОСОБА_4), та причини, які спричинили ці збитки, а саме незбереження майна останнім внаслідок обмеження ТОВ "Торговий дім "Голівуд" доступу до приміщення, де знаходилось це майно, встановивши також, що приналежність ОСОБА_8 спірного майна, його склад, вартість, факт передачі цього майна на зберігання ФОП ОСОБА_4 та його зникнення після захоплення приміщень відповідачами підтверджуються і наявними у справі №904/632/15 доказами, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно 27600,00грн в порядку регресу є законними та обґрунтованими. Вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 276,00грн відшкодованих позивачем ОСОБА_8 судових витрат визнані апеляційним господарським судом безпідставними, адже доказів та відповідного правового обґрунтування щодо підставності стягнення вказаної суми з відповідачів позивач не надав.

Колегія суддів враховує, що постанова апеляційного господарського суду, фактично, оскаржується в частині задоволення позовних вимог та вважає, що з висновками апеляційного господарського суду в цій частині слід погодитись, з огляду на таке.

Частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частина 1 статті 951 Цивільного кодексу встановлює, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, до зберігача майна, який відшкодував вартість втраченої речі, переходить право зворотної вимоги до особи, безпосередньо винної у втраті такого майна.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, його вини.