Постанова ВГСУ від 30.07.2014 року у справі №922/2339/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 922/2339/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго"на постанову та на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року господарського суду Харківської області від 12.05.2014 рокуу справі господарського судуХарківської області за позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доКомунального підприємства "Харківводоканал"простягнення 74 208 331,15 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Солдатенко А.М.,- відповідача:Колісник І.А.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року позов Акціонерної компанії "Харківобленерго" (далі - АК "Харківобленерго") задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") на користь АК "Харківобленерго" 337 190,18 грн. пені та 68 820,00 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 3 034 711,62 грн. пені у позові відмовлено. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за електричну енергію в розмірі 70 439 124,58 грн. в т.ч. 58 699 270,49 грн. тарифна складова та 11 739 854,09 грн. ПДВ 20%, заборгованості з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 397 304,77 грн. в т.ч. 331 087,31 грн. тарифна складова за КРЕ та 66 217,46 грн. ПДВ 20% провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 року рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року скасовано в частині стягнення з КП "Харківводоканал" пені в розмірі 337 190,18 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 року скасовано, а рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року з даної справи залишено в силі.

У травні 2014 року КП "Харківводоканал" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про відстрочку виконання рішення суду, згідно якої відповідач просив суд відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року до 01.06.2015 року.

Вказана заява мотивована тим, що відповідач невзмозі своєчасно сплатити стягнуту рішенням суду заборгованість, оскільки тарифи на послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що виробляються для населення не відповідають їх фактичній вартості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року заяву КП "Харківводоканал" задоволено та відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року по даній справі до 01.06.2015 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року ухвалу місцевого господарського суду від 12.05.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, АК "Харківобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких, господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Підставою для відстрочки чи розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Надаючи відстрочку, суди зазначили, що підприємство відповідача перебуває у скрутному фінансовому становищі, у зв'язку з тим, що тарифи на послуги водопостачання та водовідведення не відповідають фактичним витратам підприємства, внаслідок чого виникла різниця в тарифах в сумі 162,3 млн. грн., яка своєчасно не компенсована відповідними державними органами.

Також, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що у відповідача відсутні вільні обігові кошти, оскільки всі наявні кошти спрямовуються на забезпечення безперервного технологічного процесу подачі води з метою недопущення надзвичайних наслідків екологічного, санітарно - епідемічного та соціального характеру.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що скрутний фінансовий стан боржника підтверджується довідкою про дебіторську та кредиторську заборгованість КП "Харківводоканал" станом на 01.04.2014 року, довідкою про різницю в тарифах по КП "Харківводоканал" станом на 01.04.2014 року, довідкою про фінансові показники КП "Харківводоканал" за наданими послугами централізованого водопостачання та водовідведення за січень-березень 2014 року, довідкою про заборгованість КП "Харківводоканал" за укладеними кредитними договорами станом на 01.04.2014 року, довідкою про процент відшкодування витрат діючим тарифам на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Вищий господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з приводу того, що скрутний матеріальний стан боржника виник з об'єктивних причин, а саме, у зв'язку з невідповідністю тарифів на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання їх собівартості та відсутністю постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах.

Таким чином, враховуючи приписи статті 121 ГПК України, а також наведені у заяві обставини, зокрема відсутність грошових коштів на рахунках відповідача, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про надання відстрочки виконання рішення суду до 01.06.2015 року, оскільки вказані відповідачем обставини є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України з якими законодавець пов'язує можливість відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.