Постанова ВГСУ від 30.07.2014 року у справі №914/2470/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 914/2470/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 у справігосподарського суду Львівської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 612 694, 86 грн заборгованості за договором фінансового лізингуза зустрічним позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5дотовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"простягнення 303 824,24 грн, визнання недійсними частин договору фінансового лізингу та зобов'язання провести перерахунокв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Самокиша В.Ю. - дов. №30-12/13-2 від 20.12.2013;від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.02.2014 господарського суду Львівської області (суддя: Кидисюк Р.А.) первісний позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 118 504, 22 грн. заборгованості, в які включено: комісію лізингодавця (без ПДВ), 2% комісії за розірвання договору лізингу (без ПДВ), додаткові витрати з ПДВ по страхуванню предмета лізингу, витрати, пов'язані зі зберіганням предмета лізингу, витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, 3% річних, інфляційні втрати, а в частині стягнення з відповідача 494 190, 64 грн відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним ч.5 пункту 10.3.2. додатку №4 до договору фінансового лізингу №LC2832-08/08 від 01.07.2009 та пункт 6.3 договору фінансового лізингу №LC2832-08/08 від 01.07.2009. В задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 303 824, 24 грн. та зобов'язання провести перерахунок відмовлено.

Рішення з первісного позову, мотивоване тим, що вимога лізингодавця про відшкодування вартості предмета лізингу після припинення договірних відносин та повернення предмета лізингу суперечить приписам ст.665 Цивільного кодексу України. Також, суд визнав безпідставними вимоги про стягнення 346 085, 89 грн. відшкодування частини вартості предмета лізингу (суму курсової різниці), 6993,22 грн. витрат, пов'язаних із страхуванням предмету лізингу (з ПДВ), 752,40 грн. ПДВ із витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису нотаріуса, а також 2650,78 грн. ПДВ із 2% річних за розірвання договору лізингу.

Приймаючи рішення в частині зустрічного позову, суд виходив з того, що оспорювані положення договору лізингу та додатку №4 до договору лізингу суперечать приписам ч. 3 ст. 615, ч. 2 ст. 653, ст. 655, ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України та правовій природі відносин купівлі-продажу, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню недійсними, та з тих же підстав не прийнято заяву ФОП ОСОБА_5 про відмову від зустрічного позову в цій частині. Щодо вимоги за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 303 824, 24 грн. та зобов'язання провести перерахунок, то господарський суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на ч.4 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Постановою від 12.06.2014 Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А., Новосад Д.Ф.) рішення від 28.02.2014 господарського суду Львівської області щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_5 та щодо стягнення з ПАТ "Райффайзен Лізинг Аваль" на користь ФОП ОСОБА_5 1147,00 грн. судового збору - скасовано та викладено в наступній редакції: визнано недійсним ч.5 пункту 10.3.2. додатку №4 до договору фінансового лізингу №LC2832-08/08 від 01.07.2009 та пункт 6.3 договору фінансового лізингу №LC2832-08/08 від 01.07.2009; первісний позов задоволено частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 118 504, 22 грн. заборгованості.

В частині позовних вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення з ФОП ОСОБА_5 494 190 ,64 грн. відмовлено.

В частині зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсними ч.5 п. 10.3.2. додатку №4 до договору фінансового лізингу №LC2832-08/08 від 01.07.2009 та пункту 6.3 договору фінансового лізингу №LC2832-08/08 від 01.07.2009 прийнято відмову від зустрічних позовних вимог і в цій частині припинено провадження у справі.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_5 відмовлено.

Постанова мотивована тим, що згідно п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право визнати недійсними ч.5 п.10.3.2 додатку №4 до договору фінансового лізингу №LC2832-08/08 від 01.07.2009 та п.6.3 цього ж договору лізингу, оскільки зміст ч.5 п.10.3.2 додатку №4 до договору фінансового лізингу №LC2832-08/08 від 29.07.2008 "Загальні умови фінансового лізингу" щодо встановлення обов'язку для лізингоодержувача сплатити частину невідшкодованої вартості предмета лізингу при достроковому розірванні договору лізингодавцем суперечить ч.3 ст.615, ч.2 ст.653, ст.655, ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України. Положення п.6.3 вказаного договору лізингу також суперечить правовій природі відносин купівлі-продажу, оскільки передбачає позбавлення права лізингоодержувача на повернення коштів сплачених за вартість товару, який йому не передано у власність.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині визнання недійсними п.6.3 договору, ч.5 п.10.3.2 загальних умов договору, відмовити у задоволення первісних позовних вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення 494 190, 64 грн та справу в цій частині відправити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом не надіслав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 29.07.2008 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ФОП ОСОБА_5 (лізингоодержувач) уклали договір оренди (фінансового лізингу) №L2832-08/08, за п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № Р2831-08/08 від 29.07.2008 зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо слати лізингових платежів, 24.01.2012 позивач за первісним позовом вимогою № 177-01/12 письмово повідомив відповідача про усунення порушення та сплати заборгованості протягом 3-ох днів, а також попередив про дострокове припинення договору та наслідки такого припинення.

З огляду на те, що відповідач вказані порушення не усунув, позивач листами № 234-01/12 від 30.01.2012 та № 235-01/12 від 30.01.2012 повідомив лізингоодержувача про відмову від договору лізингу з 31.01.2012 та вимагав в добровільному порядку відповідно до умов договору повернути предмет лізингу.

16.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис про повернення предмета лізингу його власнику - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль". За актом вилучення предмета лізингу, останній переданий власнику 23.03.2012.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції позивач за первісним позовом подав заяву про відмову від частини зустрічних позовних вимог, щодо визнання недійсними частини пункту 10.3.2 додатку №4 до договору фінансового лізингу та п.6.3 договору фінансового лізингу та про припинення провадження в цій частині.

Однак, господарський суд першої інстанції не прийняв вказану відмову, мотивуючи тим, що відповідно ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відмова від позову не приймається судом, якщо така відмова суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Господарські суди дійшли висновку, що договір лізингу містить елементи договорів оренди та купівлі-продажу, оскільки погодження сторонами умови про право лізингоодержувача на викуп предмета лізингу, а також узгодження віднесення до складу лізингових платежів суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу є безумовною умовою купівлі-продажу. Отже, на правовідносини, що склалися між сторонами в частині, щодо одержання позивачем відшкодування частини вартості предмета лізингу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Частиною 2 ст.653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарськими судами встановлено, що 31.01.2012 договір лізингу в односторонньому порядку розірвано з ініціативи лізингодавця у зв'язку з неналежним виконанням лізингоодержувачем умов договору в частині сплати лізингових платежів.