ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2014 року Справа № 911/171/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Нєсвєтової Н.М.
Круглікової К.С.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК"
на рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014
та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014
у справі №911/171/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінтерра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК"
про стягнення 102130,76 грн.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пінтерра" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК" про стягнення 102130,76грн., з яких: 81894,78грн. - основний борг, 3507,18грн. - 3% річних, 16728,80грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Київської області від 13.03.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у справі №911/171/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВК" на користь ТОВ "Пінтерра" 81894,78грн. основного боргу, 3486,70грн. 3% річних та 2042,62грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 та рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у лютому-березні 2012 року ТОВ "Пінтерра" поставив ТОВ "ВК" за взаємною домовленістю фарбу флексографську, клей Novacote SF 783A та CA 375S, що підтверджується двосторонньо підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними, товар за якими отримав представник відповідача, який діяв на підставі відповідних довіреностей.
Як зазначає позивач, свої зобов'язання з поставки товару він виконав, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які відповідачем сплачені частково про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача.
Відповідач, в свою чергу, отримання товару, а також часткову несплату його вартості не заперечував, проте вказував на те, що позивачем, як продавцем зобов'язання з поставки товару виконані не належним чином, в зв'язку з чим, на думку відповідача у нього не виникло обов'язку оплачувати товар поставлений позивачем.
Оскільки відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, останній звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем лише частково сплачено отриманий ним товар, а отже заборгованість по оплаті товару становить 81894,78 грн., також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання суд перевіривши правильність розрахунку 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення у розмірі 3486,70 грн. В частині позовної вимоги про стягнення 16728,80грн. процентів за користування чужими коштами, суд дійшов висновку про її необґрунтованість.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось вище, поставка товару відбувалась на підставі видаткових накладних, а отже суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.
Сервисы для юристов