Постанова ВГСУ від 30.07.2014 року у справі №910/25904/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 910/25904/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 4"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року господарського суду міста Києва від 04.03.2014 рокуу справі господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 4"простягнення 520 827,38 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гаркавенко С.В.,- відповідача:Вінник В.С., Гордієнко І.В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник - 4" (далі - ЖБК "Автотранспортник -4" про стягнення 520 827,38 грн., з яких 473 008,82 грн. сума основного боргу за теплову енергію, 41 837,13 грн. - 3% річних та 5 981,43 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630426 від 01.05.2001 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року (суддя П.І.Паламар) позов задоволено. Стягнуто на користь позивача 473 008,82 грн. основного боргу, 41 837,13 грн. - 3% річних, 5 981,43 грн. інфляційних втрат та 10416,55 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року (колегія суддів у складі: Новікова М.М. - головуючого, суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення місцевого господарського суду від 04.03.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ЖБК "Автотранспортник-4" подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", (постачальник) та ЖБК "Автотранспортник-4" (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630426, предметом якого є постачання користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.2.1 договору, енергопостачальна компанія зобов"язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, відповідно до додатку № 1 до договору.

Відповідач, в свою чергу, відповідно до п.2.3.1 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 04.12.2001 року та п.2.3.2 договору, зобов"язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, щомісячно забезпечувати не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, своєчасну оплату коштів від населення за спожиту теплову енергію; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Додатком №4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.

Так, згідно з п.2 цього додатку, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору, сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання взятих на себе зобов"язань за договором позивач поставив відповідачу у період з грудня 2010 року по листопад 2013 року теплову енергію на загальну суму 3491156,15 грн., що підтверджується особовими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії у вказаний період та не заперечується відповідачем.

В свою чергу, відповідач, вартість отриманої теплової енергії за вказаний період оплатив частково, у сумі 3018147,33 грн., заборгувавши таким чином 473008,82 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору та приписи ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення 473008,82 грн. основного боргу за теплову енергію, 41837,13 грн. 3% річних та 5981,43 грн. інфляційних втрат.

Посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.