ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2014 року Справа № 910/1608/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Нєсвєтової Н.М.
Круглікової К.С.
розглянувши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014
та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014
у справі №910/1608/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімексім"
до Міністерства оборони України
про стягнення 266345,64 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Коваленко Г.М. - за довіреністю;
від відповідача: Булаєва М.І. - за довіреністю.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімексім"звернулось до господарського суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення із 266345,64 грн. заборгованості за поставлений товар.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 у справі №910/1608/14 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2013 року між ТОВ "Біохімексім" (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) укладено договір №286/3/13/15 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Згідно положень пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику мило, засоби мийні та засоби для чищення (лот. 2 Мило туалетне тверде „Класичне" без обгортки у формі кусків по 100 г.) (далі-товар), зазначене у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2. номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання Договору, визначаються специфікацією, згідно якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві у строк до 27.06.2013 мило туалетне тверде "Класичне№ без обгортки у формі кусків по 100 г. в кількості 14366 кг. загальною вартістю 266345,64 грн.
Положеннями пункту 4.2. договору визначено, що до рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження.
Строк дії договору сторони визначили в п. 9.1., відповідно до якого договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 266345,64 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору від 18.06.2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 266345,64 грн., що підтверджується актом прийому-передачі продукції від 25.06.2014, видатковою накладною №100 від 25.06.2014, а також актом звіряння розрахунків від 10.02.2014, які підписані сторонами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.
Сервисы для юристов