ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2014 року Справа № 904/10128/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Нєсвєтової Н.М.
Круглікової К.С.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2014
у справі №904/10128/13
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"
про стягнення 3729,45 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Федусова Р.М. - за довіреністю;
від відповідача: Гарькавий А.Г. - за довіреністю.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2013 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення плати за користування вагонами та додаткових зборів у сумі 3 729, 45 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" збір за охорону вантажу в сумі 859,16 грн. В решті позову - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014 року скасовано частково, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 12, 00 грн. - плати за користування вагонами, 2182,20 грн. - збору за маневрову роботу, 715,97 грн. збору за охорону вантажу, 197,70 грн. - збору за телеграфне повідомлення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2014, яким позовні вимоги задоволено частково, залишити в силі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.01.2008 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", укладено договір № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп, відповідно до умов якого залізниця надає вантажовласнику послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.
За накладними №№ 45519691, 45534567, 46433603, 46434098, 46433611, 45848041 станція Кривий Ріг Придніпровської залізниці прийняла від ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" вагони №№ 55131213, 56281561, 54102025, 55237093, 68639186, 52226677 з вантажем - прутки з нелегованої сталі для перевезення за кордон України. Одержувачі: Відособлений підрозділ ТОВ Інтермет Груп" у м. Пенза Російської Федерації зі станцією призначення - Пенза П Куйбишевської залізниці (щодо накладних №№ 45848041, 46433603, 46434098, 46433611) та ТОВ "ПРОТЕК МС" Російської Федерації зі станцією призначення - Вороніж-Курський Південно-Східної залізниці (щодо накладних №№ 45519691, 45534567).
На шляху прямування вагони №№ 55131213, 56281561, 54102025, 55237093, 68639186, 52226677 були затримані на станції Куп'янськ - Сортувальний Південної залізниці через відсутність в перевізних документах відмітки про проведення радіологічного контролю або документів, підтверджуючих проведення радіологічного контролю. Час затримки вагонів для проведення радіологічного контролю екологічною службою зафіксовано актами загальної форми ГУ-23 станції Куп'янськ - Сортувальний Південної залізниці № А 422 від 28.03.2013 року, № 3949 від 28.03.2013 року, № А541 від 19.04.2013 року. № 4612 від 19.04.2013 року, №А489 від 05.04.2013 року, № 3986 від 05.04.2013 року, які підписані представниками станції та екологічної служби. При цьому на актах про закінчення затримки вагонів Державною екологічною інспекцією проставлено штемпелі радіологічного контролю з дозволом про вивіз вантажу за межі України.
Як зазначає позивач, на підставі зазначених актів станцією Куп'янськ - Сортувальний Південної залізниці нараховано до сплати відповідачу суму у розмірі 3729,45 грн. (з ПДВ), з яких 12 грн. без ПДВ (14,40 грн. з ПДВ) - плата за користування вагонами, 2182,20 грн. без ПДВ (2618,64 грн. з ПДВ) - збір за маневрову роботу, 197,70 грн. без ПДВ (237,24 з ПДВ) - збір за телеграфне повідомлення, 715,97 грн. без ПДВ (859,16 грн. з ПДВ) - збір за охорону вантажу, проте відповідач відмовився сплачувати нараховану позивачем суму, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Відмовляючи в частині стягнення з відповідача плати за користування вагонами, збору за маневрові роботи та збору за телеграфне повідомлення, місцевий суд зазначив, що позивачем не доведено належними доказами підставність цих вимог, а також враховуючи відсутність вини відповідача у затримці вагонів, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.
Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що затримка вагонів виникла саме з вини відповідача через відсутність відмітки в накладних про проведення відправником радіологічного контролю, а тому дійшов висновку, що всі витрати понесені позивачем внаслідок затримки вантажу підлягають стягненню з вантажовідправника, тобто з відповідача.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його помилковим, з огляду на наступне.
Сервисы для юристов