Постанова ВГСУ від 30.06.2015 року у справі №922/6052/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 922/6052/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"на постановувід 20.04.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/6052/14господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"простягнення коштівв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Малахова Т.І. (довіреність № 15/06/15 від 26.06.2015) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) від 27.01.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тарасова І.В., судді - Горбачова Л.П., Істоміна О.А.) від 20.04.2015, у справі № 922/6052/14 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна" 42 230,00 грн основної заборгованості, 3 281,95 грн пені, 1 227,79 грн трьох процентів річних, 8966,52 грн інфляційних втрат та 1827,00 грн судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.33, 34, 43 ГПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, ст.ст.241, 244, 692 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ліберті Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" заборгованості за договором купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012 у сумі 55 706,26 грн, з якої основної заборгованості 42 230,00 грн, пені - 3 281,95 грн, трьох процентів річних - 1 227,79 грн, інфляційних втрат - 8 966,52 грн. Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем зобов'язань з оплати переданого позивачем товару у передбачений договором строк.

Судами встановлено таке.

28.11.2012 між ТОВ "Компанія "Ліберті Україна" (продавець) та ТОВ "Антекс" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №163/КІ, відповідно до умов якого сторони, з урахуванням протоколу розбіжностей від 28.11.2012 та додаткової угоди №1 від 28.11.2012 року, дійшли згоди про те, що продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору найменування, кількість та асортимент товару зазначається в додатках до договору та/або рахунку-фактурі та/або у видатковій накладній.

За умовами п.4.1. договору покупець оплачує вартість товару на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем.

Покупець сплачує повну вартість товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару, у випадку якщо загальна сума замовлення не перевищує 50 000,00 грн (п.4.2. договору).

У п.4.3. договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі йому товару. Факт передачі товару підтверджується підписанням сторонами акта прийому-передачі та/або видаткової накладної.

В позовній заяві позивач посилався на те, що свої зобов'язання за договором він виконав належним чином та на виконання умов договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012 передав відповідачу товар на загальну суму 42230,00 грн, що підтверджував наданими до матеріалів справи видатковими накладними №ЛУ-0020266 від 06.12.2013, №ЛУ-0020729 від 13.12.2013, №ЛУ-0021140 від 19.12.2013.

30.01.2014 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №30-14 з вимогою погасити суму заборгованості, яка виникла під час виконання договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012 до 07.02.2014 року за видатковими накладними №ЛУ-0020266 від 06.12.2013, №ЛУ-0020729 від 13.12.2013, №ЛУ-0021140 від 19.12.2013. Відповідь на претензію не надходила.

05.09.2014 позивач, з метою досудового врегулювання спору повторно звернувся до відповідача з претензією та пропонував сплатити суму заборгованості в розмірі 42 230,00 грн. Зазначену претензію відповідачем також залишено без відповіді.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 42 230,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ст.174 Господарського кодексу України (ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частиною 1 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №163/КІ від 28.11.2012. На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлену продукцію позивачем надані копії видаткових накладних:

- за №ЛУ-0020266 від 06.12.2013 на суму 15 780,00 грн за довіреністю №780 від 05.12.2013 (а.с.15-16);